Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.03.2017 19:55Роман
 
Зомбі-Україна
10000
Для дорослих (18+)
© роман-мтт

Зомбі-Україна

Глава 8. Руїни Енергодара

Суворо 18+

роман-мтт
Опубліковано 18.03.2017 / 40673

середа, 22 травня 2019 р, 14:30


...


Максім, займаючись своїми справами, декілька разів повертав голову в бік АЕС: небо над «Об΄єктом 4» не світлішало. Вірна прикмета того, що ввечері буде дощ: Максім жив під Кам΄янкою вже років з п’ятнадцять (він переїхав сюди ще задовго до війни), то знав про цю прикмету напевно.


Борсук не воював – здоров’я його було дійсно поганим: спину ломило від тяжкої праці на будівлях в молоді роки, зуби йому вже наполовину поміняли на імпланти, а очі були підсаджені внаслідок молодих дурних забавок з різними хімічними сполуками. А на цей час ще й додалися проблеми з системою перетравлення їжі по всій її 20-метровій довжині.

Але мізки в Борсука працювали завжди добре. Це дозволило йому вивчитися на меліоратора в Херсоні, років з десять він поневірявся різними містами та селами, а в 2005 році якось опинився в Кам΄янці і зайнявся системами опалення і поливу теплиць, а потім почав і сам будувати, як тут казали – балагани, на замовлення.


Коли союзники на чолі з іспанцями припинили агресію СРСР щодо України, і люди зі Східного, Північного і Чорноморського фронтів почали вертатися додому, то виявилося, що вертаються далеко не всі. Пропорція була один до десяти з тих, хто пішов. І дефіцит спеціалістів ще до війни був, і після неї відчувався ще гостріше, і лишається і досі. Максім, як такий що не міг служити, але дядько не дурний, був призначений керувати двома переформатованими фермерськими господарствами: голова одного з них пішов воювати і не повернувся, а інший – Павло Грабарь, повернувся демобілізованим інвалідом-візочником, одинаком без сім΄ї, яку вивезли окупанти на будівництво туристичних об’єктів в Тюмєні, і там всі вони загинули. Тому Грабаря зняли з посади, але залишили працювати в Максіма за консультанта, бо його голова вміщувала таку кількість знань про місцеві ґрунти, погоду, шкідників та інші чинники, що ветерана-одинака вважали за енциклопедію сільськогосподарської справи всього Кам΄янського району.


Поки йшла окупація, Борсук показав себе як добрий керівник. По-перше, під його керівництвом ремонтувалася вся військова техніка, яка приходила в район – у нього була одна з найкращих тракторних бригад. По-друге, допомогло його знання теплиць: організовані Максімом люди активно вирощували городину для армії. А згодом голова почав піднімати і закинуті поля в районі, ще до приходу Денисенка, якого за вказівкою адміністрації, як заслуженого агронома України, досвідченого командира та героя війни, поставили керувати форматованим фермерським господарством відразу на шість тисяч гектарів, а згодом ще й півтори тисячі додали.


У Максіма тоді було трохи менше трьох тисяч гектар землі. І з того часу її не додалося: Денисенко так само активно «піднімав» поля: сусіді Борсука надходила техніка за спец розподілом – комбайни, що були у вжитку в Канаді, Австралії, Мексиці, сіялки та трактори, конфісковані на північних теренах Євразії, словом – з усього світу. У Максіма лишалися 20-ти річні гаррі-діри (як трактори, так і комбайни, і сіялки), які він ретельно відшуковував по всій країні, ліпив з двох-трьох одну одиницю, тим і працював.


Денисенко відставав в плані ремонту та врожаїв в центнерах на гектар, але брав об’ємом – валом, та й людей під ним було більше. Максім же виїжджав (і тому Денисенко не сильно рвався забирати його землі) на городині і високих (дійсно вражаючих для степу) врожаїв зернових. Пшениці в нього було засіяно в два рази менше, але збирав він лише на чверть менше, чим Денисенко на своїх трьох тисячах гектарах посівів злаків. За це Максіма люди, що були тоді при владі в адміністрації, поважали і цінували, бо загалом Максім тягнув Кам΄янський район за багатьма показниками по бюджету, людей не обіжав, мав репутацію людини розсудливої і допомагав сусіднім господарством як міг.


Зараз голова ОФФГ Великого Рогачика записував свої спостереження за полем пшениці. Рослини вже виходили в трубку, і треба було думати якесь підгодовування і захист, бо перед цим він ходив по полю десь хвилин з двадцять і помітив, що багато листків було вражено якоюсь хворобою. Він вирвав з десяток стебел, що зараз лежали на коврику під пасажирським сидінням. «Фузаріоз якийсь знову, мабуть… Треба до Грабаря везти – хай дивиться, і завтра вдаримо чимось».


...


15:40


Степан Покотько від’їхав з автобусної зупинки на трасі, де справлявся, як ходять зараз рейсові автобуси на Херсон, та питав водіїв про те, як далі добиратися до Адеси: начохорони остаточно вирішив евакуювати дітей та жінку. Тепер його шлях був на Запорожжя: він направлявся до обласного центру, де думав переночувати в свого друга, на завтра забрати набої, що їм тепер офіційно виписані, зустрітися з адвокатом. Але головна мета самого Покотька була геть інша – замовити паспорти для своєї родини.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.03.2017 Поезії / Сонет
Стіхо про Весну
29.03.2017 Проза / Роман
Зомбі-Україна (Глава 9. Часниковий рай)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.07.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Миниатюра
Община
06.02.2016 © Андрей Осацкий / Рассказ
Звёздочки
24.12.2015 © Райан Ріенер / Рассказ
Сердце, в Розе
24.04.2015 © Вікторія Єрьоменко / Очерк
Два одиночества
17.02.2015 © Шанель Аллюр / Рассказ
НЕБЕСНО – ГОЛУБОЙ КОСТЮМ
Зомбі-Україна
08.09.2016
Гайдамаки
11.03.2017
Зомбі-Україна (Глава 7. Через терни до зірок)
18.03.2017
Зомбі-Україна (Глава 8. Руїни Енергодара)
09.07.2017
Зомбі-Україна (обкладинка?)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 52  Коментарів:
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +68
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +100
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +105
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +109
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
12.04.2011 © Закохана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди