Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.03.2017 12:53Оповідання
Про друзів  Про дівчину  Про вітер  Про душу  
Березень
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Савчук Віталій Володимирович

Березень

Савчук Віталій Володимирович
Опубліковано 19.03.2017 / 40683

Вечір помалу огортав вулиці і будинки навколо себе. Заплакані вітрини магазинів брудно- жовтими плямами відбивалися у рясних калюжах. Березневий вітер своїм холодним, їдким подихом шарпав усе і всіх навколо себе, підхвачував шматки колишніх оголошень, рекламних буклетів і кидав їх у калюжі. Фарби на них швидко розчинялися і перетворювались на незрозумілі плями. Вітер не мав бажання до художнього оформлення своїх робіт, то ж не крутив з паперу човники, а грався ними так, тягаючи їх по поверхням калюж врізнобіч. Від колишніх кучугурів снігу по брудному асфальту стікали потічки води, збільшуючи простір калюж і додаючи вітрові простору для гульбища. 

Біля невеличкого кафе двоє парубків палили цигарки, горбилися і куталися у куценькі модні куртки. Вредний вітер намагався і їм дошкулити, зриваючи щораз з цигарок попіл і жаринки. Я сидів в середині кафе і спостерігав за всіма подіями через брудне скло. Горнятко чорної кави сходило догори парою, дратувало мені ніздрі, та я не реагував на ці подразнення. Я не чув сторонніх звуків, які злилися у один різнокольоровий гомін. Я сидів і думав. Я намагався хоч якось впорядкувати в голові той незрозумілий пазл, та щораз різні його часточки губились, інші не підходили одне одному, а деяких я взагалі не міг відшукати. Це дратувало, ні навіть не дратувало, а розлючувало мене все дужче і дужче. За той час, відколи все почалося мені ставало тільки гірше. Я закрився від сторонніх, не спілкувався з більшістю друзів. В черговий раз життя кинуло мене в такі обставини, в яких я вже давно не бажав бути. Та як відомо, нас про це не питають. Почуття прийшли несподіванно, і накрили повністю, відібрали розум і здатність тверезо мислити. Я був розгублений, але щасливий. Та відчуття щастя тривало не довго. Після деяких спроб дійти згоди з предметом мого почуття, з’ясувалося, що вона не готова до спілкування в такому форматі. Я розгубився. Та маючи твердий характер здаватися не збирався. Я став уважнішим, намагався бути поруч у складні моменти, надавав допомогу і підтримував морально. Та все було марно. Минали дні, місяці а стосунки «зависли»… Я не чув ні «так» ані «ні». Це доводило мене до сказу!  

В кафе зайшла відвідувачка. Не в силах втримати вхідні двері, від поштовху вітру, жінка їх відпустила і вони з гуркотом хряпнули. Цей звук привів мене до тями. Я згадав про каву. Напій майже зхолов, тож майже за пару ковтків я його допив і замовив ще. Поки несли каву, я крутив у руках металевий корпус мобільного телефону. Думки продовжували роїтися в моїй голові, як поламані льодини на ставу, після криголаму. Я зовсім заплутався і розумів, що потребую поради. Та тільки де її взяти. Друзі все зрозуміють, піде розголос, рідним тим паче не бажав про щось розповідати, не варто… Тоді я відкрив телефонну книгу в мобілці і почав просто гортати список. Пропустивши не один десяток номерів, раптом зупинився на номері своєї давньої приятельки, яка мешкала зовсім в іншому місті. Колись вона мала проблеми в сім’ї, і дякуючи моїй допомозі і підтримці вдало їх вирішила. Та незручно якось після тривалої перерви у спілкуванні, чи схоче говорити? Та зрештою втрачати немає чого. Зробив виклик. Слухав гудки виклику і чекав. Аж раптом слухавка ожила знайомим голосом: 

- Ало, я слухаю! 

- Привіт подружко! Впізнала? 

- Привіт! Знущаєтесь, звісно ж так! Рада чути. Як Ви? 

- Та як тобі сказати… я незнав з чого почати. Проблемка в мене є, допоможеш? 

- Ну, я незнаю, що за горе? 

- Проблеми в мене на особистому фронті…  

І я розповів їй про все, що відбувалося в моєму житті. Вона тихо слухала і не перебивала, лиш зрідка дещо уточнювала і я чув що подруга палить. Значить хвилюється, я її звичку знав. 

- Так що певно треба щось вирішувати з цим каламбуром, бо мої мізки скоро репнуть, чесно- підсумував я свою розповідь. 

- А звідки ви знаєте, що вона не відповість взаємністю? 

- Повір мені що не відповість...не в цім житті... 

- А ви їй говорили про свої почуття? 

- І не тільки словами... вважаєш вірші пишуться від нудьги? 

- У вас дуже гарні вірші, мені дуже подобаються… 

- Якби вони призначалися мені, я б просто розтанула. 

- Не розумію я її! 

- Напевно не досить гарні, раз не вірить... і не тане. 

- Тоді я її не розумію! 

- А що не зрозумілого, не кохає та й все... мене в крайньому випадку... 

- А вона вам про це прямо сказала? 

- Ні...не говорить ні так ані – ні. 

- Якщо жінка не каже ні, значить залишає шанс на те, щоб сказати так… 

- Ех, я би ж то твої слова та Богові у вуха! Я тяжко зітхнув. Відсьорбнув ковточок гіркоти з філіжанки. Від цієї гіркоти стало ще гіркіше на душі. 

- Ну послухайте, невже вона зовсім ніяк не реагує? 

- Чому ж не реагує, реагує. Коли ставлю питання руба – сердиться, або ухиляється від відповіді, а коли намагаюся ладиком підійти, то тільки жартує і все! 

- Так, це складно. 

- То що порадиш? 

- Чесно кажучи я боюся давати Вам пораду, але вважаю якщо стосунки одному з вас непотрібні, то не варто їх підтримувати. Облиште все це. Можливо є сенс перевести свою увагу на когось іншого, до роботи більше уваги, аби відволіктись. Та саме головне не впадати у відчай! Ви сильна людина і впораєтесь, я впевнена! 

- Дякую тобі, дорогенька! Не повіриш, та ти мені дійсно допомогла. Незнаю як у вирішенні моїх проблем, та тим, що хоч вислухала. Це дорогого варто, повір! Пробач, що відняв в тебе час, хай в тебе все буде добре! 

- Облиште! Я добро пам’ятаю і вважаю, що не зробила і десятої долі від того, що Ви зробили для мене! Так що все добре! І ще одне – не варто витрачати себе на людей, які нас не заслуговують! Ви ж самі мені це казали! 

- Так, казав…я пам’ятаю. 

- Так можливо ця людина просто не Ваша? 

- Можливо… можливо… 

- Ну то й робіть самі тоді висновки! 

- А з почуттями що робити?! 

- Бог посилає нам людей для різних цілей – одних для випробування, інших як нагороду. Може вона ваше випробування? 

- Може й так. Добре, пробач я й так тебе затримав! Щасти! І до зустрічі! 

- Гараз, і Вам всього найкращого! Побачимось при нагоді! Бувайте. 

Я вимкнув телефон. Кава скінчилася. Навколо в кафе значно додалося відвідувачів і стало досить гамірно. Це мені не подобалося. Розмова з подругою дала поштовх для інших думок, думати в гамірному середовищі я не любив. Треба самота і тиша. Час додому. Я розрахувався за спожите і вийшов за двері. 

А на вулиці все також продовжував творити безлад березневий вітер. Стало відразу незатишно і неспокійно. Я швидко перейшов до автобусної зупинки і на щастя майже відразу спіймав таксі. Додому і швидше. Зачинити двері. Забути про світ. Забути про все. Таке блаженство, що попереду ще цілий вихідний день! Упірнувши в затишок квартирного тепла, роздягнувся взув капці і пішов на кухню. Дістав з холодильника пляшку коньяку хлюпнув у бокал рідину. Відрізав скибочку лимону і пішов у кімнату. Кинув відразливий погляд на телевізор, ввімкнув свою улюблену музику і вмостившись у кріслі пішов подумки гуляти по потрощених льодинах своїх почуттів… 

19.03.2017 Поезії / Ліричний вірш
Весна пройде... / Ліричний вірш | Савчук Віталій Володимирович
Попередня публікація: 17.03.2017 Поезії / Вірш
Нова весна / Вірш | Савчук Віталій Володимирович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Найновіше
22.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Мініатюра
Художник (Котячі страшилки)
21.08.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Мачо
20.08.2018 © Леонід Пекар / Оповідання
Побажання
19.08.2018 © Іван Петришин / Повість
Ейлін Ченґ: "Розмова у Вагоні" (Сучасна Китайська Література)
19.08.2018 © Іван Петришин / Новела
Еілін Чен: Розмова у Вагоні (Китайська Література)
проза
04.03.2013
Друг
28.02.2017
Східці
19.03.2017
Березень
24.11.2017
Скоринка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 121  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.03.2017 17:40  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую Таню! Щиро дякую...
)) 

 20.03.2017 10:32  Тетяна Ільніцька для © ... 

Так воно в житті і буває. Маємося. Дзвонимо друзям. Шукаємо відповіді, а вони завжди очевидні. Можливо, ми їх навіть знаємо, але не можемо прийняті. Поки що...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.09.2018 © Суворий
Закарпатська криза: Гітлєр проти передачі всього Закарпаття мадярам, Польща - за (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Завершення Судетської кризи: чехи підкорились Гітлеру, нова війна питання часу (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Напад польських військових на українські села Стримба та Кабарівці (серпень 1938)
08.09.2018 © Суворий
Радянською Україною ширяться повстання і заворушення (жовтень 1938)
07.09.2018 © Суворий
Конфлікт довкола Закарпаття: чехи дають автономію, мадяри домагаються анексії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.03.2012 © Піщук Катерина
13.09.2015 © Ірина Мельничин
01.12.2010 © Журналіст
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди