Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.03.2017 18:53Вірш
Про життя і смерть  Про життя  Про Бога  Про сина  
Тітка Мотря
10000
Без обмежень
© Люлька Ніна

Тітка Мотря

Люлька Ніна
Опубліковано 19.03.2017 / 40690

Жила-була у Гранові люльківська родина:

Тітка Мотря з чоловіком, дві дочки й три сини.

Сім’я була заможною: під бляхою хата, 

Поля вдосталь, три корови, птиця й поросята.


Вдень й вночі сім’я трудилась, тяжко працювала, 

В полі, в саду, на городі - за все гарно дбала.

Так робили - гарували, навіть в полі спали, 

Коли сівба, і просапка, й врожаї збирали.


І заможну цю сім’ю звали куркулями, 

В мозолях, з потрісканими, як земля, руками.

Спали мало, на полінах, коли праця в полі, 

Особливо не виспишся - роботи ж доволі.


Нагрянула війна страшна до нас в Україну, 

Забирають на фронт в Мотрі чоловіка й сина.

Плаче жінка і голосить, сльози дощем лились, 

Одна, з чотирма дітьми, вона залишилась.


Прийшли німці, знущалися, на них всі робили, 

Бідні жінки і їх діти на полях трудились.

Бо робити мусіли, йти і працювати, 

Треба було вижити і прогодуватись.


Слава Богу, німців женуть, вони відступають, 

Кінця війни й перемогу люди всі чекають.

Та прийшли недоброчинці у Мотрину хату, 

Виганяють з дітьми з дому: «Ти ж у нас багата!


Забирайся, й бери діти. Тут відкриєм школу!»

Сини й дочки налякались і впали додолу.

Тітка Мотря розгнівилась і сокиру взяла, 

Підступила до виродків й суворо сказала:


«Чоловік мій і синочок на війні воюють, 

А мене, з моїми дітьми, у селі грабують.

Не підходьте! Зарубаю! І не побоюся.

І рука моя не схибить. Уб’ю вас! Божуся!»


Тітка Мотря бойова, сміло наступає, 

Злякалися сільрадівці й боязко тікають.

Здихалася посіпак, більше не приходять, 

І про виселення вістки Мотрі не приносять.


Горда наша тітка Мотря - проста сільська жінка, 

Захистила свою сім’ю, мужня українка.

Незадовго й чорна хустка голову покрила, 

Біда очі Мотрині сльозами залила.


Похоронки на двох зразу: на мужа й на сина, 

Що на фронті воювали й бились до загину.

Бідна жінка смерть найближчих стійко переносить, 

В неї ж діти на руках, четверо й їх просить:


«Ви не плачте, мої діти, І дружньо тримайтесь, 

Й в цьому житті, непростому, вижити старайтесь.

Лише разом, вкупі ми, вистояти в змозі, 

Перенести горе й смуток на важкій дорозі».


Ішли дні, летіли роки, діти виростали, 

Та ще одну важку втрату Мотря в житті мала.

Син її - бравий моряк з армії вернувся, 

Й в теплу днину на ставку з хлопцями зустрівся.


Випили і розігрілись, у воду стрибали, 

Гралися і веселились, глибоко пірнали.

Сина Мотрі у воді судома хапає, 

І найменшенький синочок в греблі потопає.


Думали, що він жартує, а він вже топився, 

І ніхто на допомогу йому не рішився.

Горе матір підкосило і ранило душу, 

Та сильна натура в Мотрі - пережити мусить.


Виховала й вивела своїх дітей в люди, 

Кого з рідних поховала пам’ятати буде.

Бог дав сили і терпіння всі біди прожити, 

Мудрій жінці-українці життям дорожити.

с.Нижні Станівці, Буковина 18.03.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.03.2017 Поезії / Вірш
Життєва історія
26.03.2017 Поезії / Вірш
Любов ровесників не шукає
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.10.2017 © Панін Олександр Миколайович / Народний вірш
Депортація
21.10.2017 © Георгій Грищенко / Вірш
Мудрість
21.10.2017 © Григорій Божок / Сатиричний вірш
Живемо ми, гей!
20.10.2017 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Змора (Подолай Страхіття)
20.10.2017 © Тетяна Чорновіл / Драматичний вірш
Канатоходець
Вірш Про сина
19.03.2017
Тітка Мотря
10.02.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
Хлопчик
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 40  Коментарів: 2
Тематика: Поезії, Вірш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.03.2017 17:57  © ... для Серго Сокольник 

Ось таке життя було  у тітки Мотрі. Царство їй небесне. Щиро дякую за відгук, пане Серго.

 21.03.2017 06:08  Серго Сокольник для © ... 

Ех... Що ж доля тяжка така... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +64
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +99
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +104
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +109
ВИБІР ЧИТАЧІВ
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
04.06.2009 © Алена Гапонюк
14.10.2013 © Лідія Яр
15.10.2011 © Оля Стасюк
28.02.2014 © Ірина Зінковська
15.01.2009 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди