Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.03.2017 01:13Нарис
 
Світ
10000
З дозволу батьків
© Олександра

Світ

Олександра
Опубліковано 20.03.2017 / 40698

Знаєш, світ завжди був дуже дивним і жорстоким. Він постійно вчить йти, гнатись за тим, що, по суті, робить нас нещасними. Я досі вважаю, що найгеніальніші письменники і поети ремонтують туалети або чистять вікна автомобілям. Бо одні нас запевняли, що щастя- це йти за мрією, але інші, та загалом увесь світ переконував, що тільки інший шлях, який навіть не до вподоби нам, зробить нас щасливими.

Якби я була пташкою і дивилась на людей з висоти польоту, то неодмінно сказала б "людям замало одного життя, щоб збагнути, що таке крила". Ми завжди будемо прагнути того, чого ніколи не зможемо мати, і що б ми не робили, скільки б не бігли за мрією, нам завжди буде чогось бракувати.

Я це збагнула тоді, коли сестра-історик сказала, що дуже мріяла бути письменником. Адже вона обожнює історію, вона їй подобається, але... Якщо досягнути лише половини мрії, чи будеш щасливим? Чи перестанеш задумуватись: що в цьому світі від початку було не так, якщо єдина ціль людства- щастя, а всі живуть нещасні? Пишуть, знімають фільми, розповідають у піснях ціну щастя, правду любові і незрадливість мрії. Що таке - мрії? Ми привчились думати, що це казки і дитинство. Але на мріях будуються думки і жага до життя. Через мрії ми змушуємо себе падаючи вставати, через мрії...

А ще кажуть, що можна зробити все, якщо дуже того захотіти. Чи так воно? Чи вистачить нам одного життя, аби збагнути, навіщо в цьому світі кожен, і чи варті зусиль мрії, які навіть не схожі на реальність?

Життя складна річ, надто вже нерозбірлива і сентиментальна. Я знаю лише одне: деякі емоції, які ми переживаємо, а потім думаємо і завертаємо думки до ролі світу, наближають нас до нерозгаданого.

Може, в цьому й сенс? Не торкнутись розгадки, а просто шукати її? Адже часто говорять, що найкращі спогади лишаються не через перемогу, а у шляху до неї... Я... я не знаю. Впевнена лише в тому, що ми ніколи не станемо щасливі, будучи самотніми. А все інше...

Мрії... Що воно таке? Я їх теж маю? Але як вгадати, що- мрія, а що- помилкова думка? Адже кожен робить помилки... І багато через це опускають руки. Я не виню їх. Я не кажу, що завжди треба чіплятись за ціль і бути сміливим, аби ніщо не могло спинити тебе. Просто... а якщо це помилка? Іноді надто багато задаєш питань. І надто багато відповідей ніхто тобі не дасть.

Ні-хто. Від цього й страшно. Час іде, але куди? Навіщо? Кажуть, такий стан переростаєш. Спочатку думаєш над життям, а потім це минає. Невже? Люди перестали думати про те, чому вони самі роблять і себе, й інших нещасними. Адже вся суть- в щасті, хіба ні? Кожен хоче цього. Кожен хоче любити і щоб любили його. Кожен боїться смерті, хоча і не зовсім розуміє, в чому роль його життя. Дивно все це, дивно... Винаходять нові прилади, досліджують все і всюди, а себе не розуміють. Та, отак завжди.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.03.2017 Поезії / Вірш
Захована любов
20.03.2017 Проза / Мініатюра
Зі сну в реальність
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
05.10.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 4)
29.09.2017 © Сліпокоєнко Роман / Оповідання
Медові руїни
21.09.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 3)
15.09.2017 © Саня Малаш / Оповідання
АнтиСНІД
Нарис
23.03.2017
Шлях додому
20.03.2017
Світ
10.03.2017 © Маргарита Проніна
Березневі вікна
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 39  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.03.2017 19:26  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую! Знаю. Аби тільки знати, що цих питань колись поменшає... Хоча не знаю, що краще. 

 20.03.2017 19:25  © ... для Віталій Перетятько 

Ага, тільки спершу треба збагнути, чи воно варте, аби його досягати... 

 20.03.2017 13:09  Віталій Перетятько для © ... 

Мрії, як яблука, якщо до них лише тягнути руки, замість того, щоб дертися на дерево, вони перестигають і падають на землю вже такими, якими нам не потрібні... 

 20.03.2017 10:11  Тетяна Ільніцька для © ... 

Коли питань більше, ніж відповідей, значить ти молодий і маєш попереду купу часу, аби знайти бодай деякі з них. Неповторна пора життя)) А сестра ще буде письменницею. Неодмінно)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +59
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +96
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +99
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +108
ВИБІР ЧИТАЧІВ
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
26.11.2011 © Микола Щасливий
16.10.2012 © Істерична Бруталка
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.03.2012 © Піщук Катерина
05.04.2012 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди