Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.03.2017 20:50Есе
 
.крила
20000
З дозволу батьків
© Надія Севастьянова

.крила

Надія Севастьянова
Опубліковано 20.03.2017 / 40712

Ти злітаєш угору. Ти не навчений падати. Ти все життя рвешся угору.

а я тут, унизу

нижче, навіть, ніж твоя земля

по якій ти ходиш

Снідаю якимись пігулками з вермутом і йду вчитися. Вчитися теж рватися вгору. Літати. Але народжені ходити не зможуть злетіти. В них ніколи не проріжуться крила.

В мене навіть чай холодний і гіркий на смак. Моя каста нижчу за твою, хоча я все життя й ставила себе вище. Просто тоді я ще не знала.

Не знала що з-під твоєї шкіри, через якийсь час, проб’ються крила і ти дійсно доведеш усім на що ти здатен.

я б теж змогла

я б їм усім показала, аби лише змогла злетіти.

Але то лише відмазка.

Ні, мені не дорівнятися до тебе. Не долізти до твоєї величі по цій розхитаній драбині. Страшно впасти. Зірватися й полетіти у прірву.

з якої немає вороття

Звісно, адже там, угорі, хіба захочеш ти бодай щось почути про мене? Хіба захочеш настільки низько спускатися? Ні, твій янгольський німб не дозволить цього.

Хоча ти ж маєш крила, сонце, 

але то лише відмазка.

І я знову й знову падаю. Розбиваюся ущент, ламаю кістки, руки, ребра. Обдираю шкіру об шершаву землю.

І я знову і знову підіймаюся. Роблю перший крок по дерев’яній розхитаній драбині.

Ти зміг і я зможу.

А пам’ятаєш твоє: «сонце, літаємо разом?»

Прилетіли. Тільки у кожного з нас була своя кінцева зупинка. Ти там лише не здіймайся сильно високо, не літай проти холодного повітря й не підлітай близько до сонця.

Лід має властивість танути під сонцем. Ти ж не хочеш себе втратити?

А ще, тебе не хочу втратити я.

Колись я підіймуся вище, перестану кожного разу зриватися, залікую усі рану й припиню безбожно пити з самого ранку. Колись я дорівняюся до твоєї касти. Я вивчуся літати, я обіцяю. Я гарна учениця.

Треба лише вигадати де взяти крила.

/

Ти будеш моїм болем. Будеш намагатися виправдати мою присутність біля тебе.

Будь краще. Стань краще. Роби краще.

А знаєш, сонце, це боляче. Боляче кожного разу відчувати що ти нижча, гірша, ніж могла б бути. А чи дійсно могла б?

Чи варто витратити усе життя на самовдосконалення аби лише сподобатися тобі?..

Я готова на усе, аби твої очі світилися, аби в них не було досади й болю. Я готова забирати усі твої болі, усі твої нічні кошмари, усі твої сумління. Забирати собі й мучитися з ними. Кричати, скрутившись в клубочок на підлозі, в порожній квартирі. Кричати до хрипу в горлі. Аби лише викричати весь твій негатив. Аби лише знищити його, попередньо відчувши на собі.

Я можу бути краще. Я можу робити краще.

Ти сильніший за мене. Ти більше знаєш, більше бачив зі своїх висот. Твої крила могутні й білосніжні.

Колись ти казав: «літаймо, моя хороша?»

Тепер ти мовчиш. Я читаю в твоєму погляді докір.докір.докір.докір.докір.

І знову я падаю з височезної драбини по дорозі ламаючи усі ребра об гострі скелі.

тільки тепер це вже лиш метафора

/

Я більше не можу знаходитися тут. Мені потрібно світло, простір і повітря.

І алкоголь. Зранку.

І мій біль.

До біса твої крила.

Я не хочу вчитися літати.

Я ніколи не буду на одному рівні з тобою.

Я буду прокидатися зранку, пити якісь пігулки, снідати вермутом., виходити о п’ятій ранку на вулицю й гуляти по порожнім вуличкам.

Я буду нижче ніж, навіть, твоя земля.

Але я більше ніколи не підніму очі до неба. Ніколи.

Мої кістки й ребра досі ниють на погоду.

Тільки, любий, благаю, не літай проти холодного вітру. Застудишся.

20.03.17
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.03.2017 Поезії / Вірш
Півонії
19.04.2017 Поезії / Вірш
Моє море
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
26.06.2017 © Ольга Білицька / Оповідання
Вона не вміла казати "ні"
21.06.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Старий капелюх
21.06.2017 © Саня Малаш / Новела
Психологи не пиячать на роботі
18.06.2017 © Ольга Білицька / Оповідання
Вона не вміла казати "ні" (2 частина)
11.06.2017 © Ольга Білицька / Оповідання
Вона не вміла казати «ні» (1 частина)
Есе
21.03.2017 © Брама
Роздуми на самоті
20.03.2017
.крила
07.03.2017 © оксамит
Краплинка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 42  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.03.2017 23:19  Віталій Перетятько для © ... 

Хвилююче і глибоке!
Так, на жаль, буває, але вона теж зможе - пізніше, коли загояться рани... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +40
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +68
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +58
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
26.06.2017 © Ольга Білицька
27.11.2014 © Серго Сокольник
31.03.2011 © Журналіст
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди