Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.03.2017 08:31Мініатюра
 
На березі моря
Рейтинг: 5 | 5 гол.
Без обмежень
© Олександра

На березі моря

Олександра
Опубліковано 22.03.2017 / 40743

Вона стояла спиною до берега і на її босі ноги час від часу накочувались пінисті, як шампанське, хвилі.

На небі сходило сонце. Хмари білими літачками пропливали над синім морем. Вітер розвіював коротке світле волосся дівчини і її легку блакитну сукню. Вона була схожа на хмарку: така ж легка і тендітна, що, здавалося, вітерець подме трохи сильніше і дівчина злетить.

На дівчачому обличчі ясніли бірюзові очі і м`яка посмішка, яка передавала її спокійні думки. Хоча, насправді вона ні про що зовсім не думала. Просто стояла і вдивлялась у блакитний горизонт, у світло, де небо зустрічається з водою.

Це море було таке величезне і безкрайнє, що його легко можна було сплутати з океаном.

До того ж, воно було спокійне лише зараз, вранці, а ввечері і вночі море скаженіло, плювалося піною, налітало на берег горами-хвилями, нещадно злизуючи з нього пісок. І вдень море було неспокійне: вітер грався з хвилями так, що, здавалось, скоро почнеться шторм. І дівчина це знала. Саме тому й прийшла ні світ ні зоря, коли сонце ледь-ледь виглядало із-за бірюзового обрію.

Вона стомилась стояти і повільно рушила вздовж берега. Небо, як і море, щомиті змінювалося, і саме це дівчині подобалось найбільше. Море хвилювалось, хмари змінювали одна одну, ніби готувались до приходу сонця. Але сонце так і не вийшло: його перестріли чорні хмари і взяли в свій сірий полон. Хвилі збільшилися.

Дівчина лише посміхалась і тепер йшла трохи далі від хвиль, які щоразу більше вистрибували на берег. Почався дощ. Море гойдалося. Дівчина підняла обличчя до неба. Вона плакала. Теплі сльози з крижаним дощем лилися по щокам. Чому вона плакала? Тільки море знало. Все-таки вони були дуже схожі: коли спокійний зовні, а всередині тебе розривається шторм.

Коли вона пішла, дощ так і не спинився. Тепер дівчина виглядала геть інакше: мокре волосся падало на сумні, матово-сірі очі, сукня змушувала їжачитись від холоду, і тепер постать, яка до цього була схожою на хмарку, перетворилась в зсутулену людську істоту, на яку замість хвиль накотилась туга і невідомий біль.

Дощ бив її, наздоганяв, але дівчині було байдуже. Вона все більше віддалялась від води, але думками навпаки була поряд з морем. Воно досі манило її, притягувало до себе, кликало...

Напевно, колись вона-таки послухається його і стрибне.

Але не зараз. Зараз їй перечить дощ, і він мусить спершу затихнути, аби вона змогла заглушити шторм всередині себе. Їй досі хотілося плакати, але вона стрималась.

Дівчина пройшла кілька вулиць, повернула вбік і зустрілась очима із своїм відображенням у якомусь вікні. Так... зараз вона навіть на себе не схожа.

Мати засмутиться, знову не зможе їй нічого пояснити. Бо що вона скаже? Що її кликало море? Що вона ладна йти сотні кілометрів, аніж сидіти і розуміти, як проходить її час, скільки б так його не лишилось, чи п`ятдесят років, чи п`ять. До того ж, звідки знати, скільки в неї його ще є?

І дощ не спинявся.

І дівчина йшла, не розбираючи дороги, дивилась поперед себе і нічого не помічала. Сама здригалась від холоду, але думками досі була на берегу, вдихала солоний запах хвиль і присмак якоїсь незрозумілої волі, яку відчуваєш, коли стоїш перед великим простором, який захоплює і змушує вважати, що ти тут єдина людина, та й загалом єдина людина у Всесвіті... Але ця думка зникає тоді, коли обрій темніє, і в цей момент стає якось спокійно і водночас сумно, ніби згадуєш найболючіші хвилини життя...

Дівчина повільно йшла від будинку до будинку, ніби шукала свій, сама того не розуміючи. А потім ніби отямилась. А тут хіба є її будинок? Тут лише старі бетонні коробки, а її дерев`яні стіни набагато далі, там, де немає моря, де немає бірюзових горизонтів, там, де є лише люди і цей проклятий дощ.

23.03.2017 Поезії / Вірш
Ти - забута муза чужих океанів... / Вірш | ОлексАндра
Попередня публікація: 21.03.2017 Поезії / Вірш
Серце / Вірш | ОлексАндра
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.10.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Метод Карнегі
20.10.2018 © Дарія Китайгородська / Оповідання
Секретний інгредієнт
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
Мініатюра
23.03.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
Притча про щастя
22.03.2017
На березі моря
21.03.2017 © Титаренко Оксана Олександрівна
Звертання у прозі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5
Переглядів: 56  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.03.2017 11:00  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую Вам!!! Мені дуже приємно!))) 

 22.03.2017 10:59  © ... => Пендюра Едуард 

Дякую вельми за відгук))) я не маю нічого проти критики, а то так відлюдкувато бо твір - це як думки вголос. 

 22.03.2017 10:56  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую! 

 22.03.2017 10:28  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чудовий твір, Сашо! Вітаю!!! Душевний стан твоєї ЛГ доволі зрозумілий, бо ти тонко виокремила і водночас поєднала стихії, людські відчуття, контрасти та настроєві зміни. Скажу одне - після дощу визерне сонце, з"явиться свіжість, можливо, кине перевесло

веселка. Хай щастить!!!!)))

 22.03.2017 09:25  Тетяна Ільніцька => © 

Дівчина шукає. Обов`язково знайде. Так має бути. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Рішення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.11.2014 © Серго Сокольник
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди