24.03.2017 10:01
18+
349
    
  11 | 12  
 © Оля Стасюк

Дорога як втеча

Дорога як втеча

Кілометри біжать. Знов дорога подібна до втечі.

Утікаєш?

Від чого?

Навіщо?

Як саме?

Куди?..

Дай торкнути востаннє могутні, нескорені плечі, 

Дай надпити із вуст твоїх в тиші живої води.


Бережи тебе, Боже, в краях без моєї любові.

Я змовчу, я не мовлю, що відстань – тортури мені, 

Що, якби я могла, в твої вени влилася би кров’ю, 

Що якби я могла, я б молилася – Боже, спини!..


Не заллю у вуста навіть краплю своєї печалі, 

Хоч із нашого поля лишилась побита стерня.

Над дорогою пил.

Що ж, читай відстаннєві крижалі.

З них давно уже стерто моє, колись рідне, ім’я.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.04.2017 21:16  Надія Крайнюк => © 

Чудово! Дякую!

 26.03.2017 12:35  Олена Вишневська => © 

На одній хвилі, Олю! Вчора писалося майже по твоім крокам....

 24.03.2017 19:51  Брама => © 

Емоційно. Навіть можна сказати, надривно. Дуже приємна увертюра.

 24.03.2017 17:22  Каранда Галина => © 

сильнюче!

 24.03.2017 12:52  Ганна Коназюк => © 

Дуже красиво!..

 24.03.2017 12:32  Марянич Михайло Миколайович... => © 

Красиво.

 24.03.2017 11:44  Віталій Перетятько => © 

Що, якби я могла, в твої вени влилася би кров’ю,
Хоч із нашого поля лишилась побита стерня.
Чудово!

 24.03.2017 10:03  Тетяна Белімова => © 

Маємо відпускати, Олю, аби зустрітися знову колись, як дасть Бог...
Щасти!