Люблю, як тихо дощ іде надворі,
Коли по листю краплі шелестять.
І вітер ледве чутно, так поволі
Примушує навкруг усе співать.
Люблю, примружуючи очі злегка,
Дивитись на краплинки за вікном...
Можливо, доля сонячна нелегка
Сховатись за дощовим полотном...
Можливо, я не можу зупинитись.
Лечу, як дощ, назустріч світлим дням...
Просто мабуть боюся заблудитись
І не знайти дороги по світам.
Я швидко йду, немов по коридору,
Але не бачу світла у кінці...
Чомусь не можу я піднятись вгору,
І засихають сльози в мене на лиці.
Не можу я спиратись на удачу,
Не можу бути осторонь всього.
І тільки глибоко в душі я плачу
Й не можу побороти смутку оцього...

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 4.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+1+0+0+0) Переглядів: 1968  Коментарів: 1 Тематика: вірші, люблю, смуток

24.05.2009 © Таточка Пейзаж Синім - намалюю небо, Жовтим - житні колоски, А червоним, там, де треба, В житі покажу квітки. Сіра стежка примостилась Між житами, як змія. У колоссі поселилась Перепілчина сім`я.... >>>