Думки
Щовечора коло віконця,
Сиджу одна, усім забута,
На небо вийшли в зміну сонця,
Вечірні зорі в радість людям.
Можливо й мій же час настав,
Та хто ж мені на зміну прийде?
Можливо прийде Святослав
Мій перший син, якщо ж він буде.
Не зрозуміле щось зі мною,
Думки летять незрозумілі,
Вдивляюсь в небо,бачу зорі,
Всміхаються мені, так мило.
Думки погані налітають,
Чому одна як завше кану?
Кохать мені і не судилось,
І вже ж коханою не стану.
Оржиця, 28.11.2009р.