01.04.2017 18:01
Без обмежень
121 views
Rating 5 | 7 users
 © Дарія Китайгородська

Наввипередки зі спогадами

Знову біжу після суттєвої перерви: поїхала в подорож, а звідти привезла середземноморського віруса, особливо вредного і чіпкого. Насилу відкараскалася, але біг довелося відкласти, поки не одужаю остаточно. А тут ще й нова робота, дуже рання, то довелося коригувати графік.

Сьогодні вперше біжу в післяобідній час. І це нелегко, бо я ранкова пані, саме та, кого називають жайворонком. Але за пробіжками скучила, тому радісно чимчикую до узлісся, а звідти стартую в доволі пристойному темпі, не зважаючи на вимушену перерву. Тішуся, пробігаючи знайомими місцями, – і тіло швидко згадує вже набуті звички: перед горбочком дихання стає глибшим, готуючись до підйому, а трохи далі ноги самі оминають підступний корінь посеред стежки, і кросівок просто об нього черкає, втримавши мене від падіння.

Очі звично знаходять давні орієнтири: старезну сосну перед невеличким березнячком, яка, здається, ще більше постарішала за час моєї відсутності; велику галявину зі столиком та лавками – там зараз велика компанія ніжиться на першому, по-справжньому весняному сонечку, споживаючи пиво та м’ясо; молоденького дубка, що встиг скинути своє старе руде листя, але ще не вбрався в ошатну зелень. А чіпких кущаків перед самої Биківнею більше нема: мабуть, лісник зі своєю командою розчистив ліс біля просіки, щоб зручніше було гуляти та їздити верхи.

До слова, про вершників: їх сьогодні особливо багато – поки бігла, налічила п’ятьох. І всі на величезних коняках, я на таких ніколи й не їздила: гніді, високі, крупні, з довгими викоханими хвостами й копитами, як тарелі. Відбитками їхніх підків всіяна глиця на просіці: біжиш – і здається, що перед тобою в’ється чудернацька стежка з таємничим орнаментом.

Подекуди ці візерунки помережані кінськими яблуками – так колись моя бабуся називала кінський послід, який використовувала, щоб мазати земляну долівку в хаті. Вона збирала ці кізяки на дорозі, а потім замішувала з білою глиною, додаючи соломи (це стебла злаків, не плутати з сіном!) й води. Висихаючи, долівка пахла літом – ароматами трав та квітів, а потім лоскотала п’яти, коли я ходила по ній боса.

Аж тут мені довелося виринути зі спогадів, бо збоку в березнячку наче зблиснув вогонь. Я збігла з просіки і полізла корчами, щоб перевірити, чи, бува, не залишили багаття якісь невдатні туристи. Це виявилася велика купа листя та всілякого сміття, на вершечку якої стримів пакетик від чипсів. Він переливався червоним та жовтим, бо був зроблений з фольги і здалеку мені, сліпОті, здався полум’ям.

«Все добре, що добре закінчується!» – подумала я, повернулася на просіку і з розгону вляпалася в кінські кізяки. І тут мені запахло літом ;) І як не намагалася витерти кросівки об траву та листя, нічого в мене не вийшло. Так і понесла його додому…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Наші великі італійські вакації / Нарис | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Головне – хворма! / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.04.2017 10:07  © ... => роман-мтт 

Та кроси недавно куплені, тільки сезон в них й пробігала. Шкода було б ;) 

 23.04.2017 18:19  роман-мтт => © 

До грошей - 100%. А ще кілька разів влізти капітально - до нових кросачів.

Я зі своєю бабкою ходив до сусідів, в яких були коні, по кізяки - грубу ними мазали. 

 05.04.2017 15:14  © ... => Тетяна Ільніцька 

Та я ж бігаю без окулярів, то мені що дивися, що не дивися - вшистко єдно ;) 

 05.04.2017 09:43  Тетяна Ільніцька => © 

Отже, біг поновлено! Вітаю))))) Буду чекати нових оповідей))) 

Про те, що під ноги слід дивитися, напевно, зайве нагадувати?;)

 01.04.2017 20:32  Панін Олександр Мико... => © 

Авжеж! 

 01.04.2017 20:16  © ... => Віталій Перетятько 

Таки так :) 

 01.04.2017 20:15  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Кажуть, до грошей ;) 

 01.04.2017 19:51  Віталій Перетятько => © 

Хороші у Вас спогади. І добре, що цього разу були коні, а не авто, кізяки - краще, ніж вихлопні гази. 

 01.04.2017 19:23  Панін Олександр Мико... => © 

Це - дарунок небес. 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;