03.04.2017 00:36
Без обмежень
186 views
Rating 5 | 4 users
 © Серго Сокольник

Рецензія на мою книгу "Одвічність... бажання"

У театрі Слова

 

Дуже радію кожній світлій, розумній публікації його творів, які Сергій Сокольник розміщує в соціальних мережах. Саме там ознайомився з його поетичними набутками, які бувалий літератор виставляв на оглядини своїм читачам.

Однак, мова усе ж піде про книгу автора під назвою «Одвічність… бажання», яку той видав 2014 року, і де «поселив» під одним «дахом» декілька десятків різноманітних за жанрами творів, розділивши, наприклад, поезію на поеми, інтимну (любовну) лірику, а також на філософську, громадянську лірику, байки, притчі та пісні. Є в цій книзі й декілька творів «малої» прози.

У всьому цьому «арсеналі» впадає в око розмаїття творчого доробку на теми рідного краю, нашої батьківщини, її історії та природи. Виокремлю лише декілька з них:

 

Куди твій шлях лежить, країно

Величних предків, давніх Вір?

Куди високий погляд лине

З полів, степів, з Карпатських гір?

 

Куди прямуєш ти, небого,

Нерідко зраджена дітьми?

У забуття? До перемоги?

У спокій ситої пітьми?

……………………….

Куди ж ти линеш? Відкривай

Путі відвернення руїни,

Шляхи до щастя прокладай!

Бо щастя є. Ми ним не ситі.

 

Жага прадавня в нас живе.

І доля наша в оксамиті

Небесних таїн не спливе.

І буде мир. І буде свято.

І ще притисне до грудей

Нас Україна – рідна Мати.

Прямуй. Ми – вірим. Ми – ідем.

(Із вірша «Дума про Україну»)

 

Тут вистачає всього – і відчаю, і болю, і віри. Щоб зрозуміти глибину думки автора, його чуттєві переживання за долю держави, її майбутнє, ознайомимося з іще декількома рядками із вірша під назвою «Люби Україну»:

 

Люби Україну.

Люби не за сало,

Чи те, що в садочках співа соловей.

Твори Україну,

Щоб вільною стала.

За неї ще будуть жорстокі бої.

Люби Україну,

Люби, як коханку,

Не будеш кохати – покине, піде.

Люби її, милу,

Від ранку до ранку,

Нехай вона прихисток в тобі знайде.

Люби Україну!

…………………

Як бачимо, структура речень у Сергія Сокольника проста, але не завжди спрощена: в них усе зрозуміло навіть без словесної пишності, зате проглядається щира турбота про найголовніше; його слово справжнє, нефальшиве. Апелюючи до душі читача, він по-батьківськи дбайливо готує його думку про образ України-Матері, в якій би завжди знаходилося місце для моральних чеснот, а також чистого духовного світу.

Зібрані в книзі – і не тільки в ній! – вірші, відображають глибокі почуття, духовні та філософські пошуки, які переживає українське суспільство.

Сокольник не ховається за словами – й не прагне цього робити! – коли йдеться про принципи власної поетики. У його поезії простежуються концептуальні підходи, які суголосні відтворенню його внутрішнього світу; у ній осмислюється любов, родине щастя, самотність, розпач, шляхетність, пошуки сенсу життя та інші вічні проблеми, які завжди хвилюватимуть людину.

 

От взяти хоча б його вірш «Клінічна смерть.Одкровення», в якому цілий світ тривоги і болю:

 

Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну…

Масаж сердечний… Нитевидний пульс…

У вухах дзвін. Сьогодні не загину.

Не дочекаєтесь. Сьогодні не загнусь.

Не дочекаєтесь. Я дещо бачив. Бачив

Тріпотних крил засмучений політ,

Немов судомини і дрож сердець тремтячих.

Останній плач, що линув їм услід

Я відчував. Та нецікаво навіть

Це дійство. І могутній линув Глас:

Нема кінця! І от моя уява

Вернулась в світ, щоб заспокоїть вас –

Кінця нема. Кінець – всьому початок.

Із джерела нап’єшся ти води

За разом раз. Ти питимеш багато,

Хоч і не зможеш бути там завжди.

Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну…

Масаж сердечний… Нитевидний пульс…

І одкровення в серце б’є невпинно…

Я повернувся. Знову повернувсь.

 

Його слова звучать своєрідно, глибинно, чутливо і, як у наведеному вірші, навіть жахно.

Може тому, що особливість його творів полягає в майстерно збудованих діалогах та сюжетах. Ця простота і зосереджує увагу читача, і спонукає до мислення. Для контрасту наведу російськомовний вірш «Котенок», тема і зміст якого – для чутливого серця:

 

Не могу позабыть,

Хоть и время прошло.

Как сердечная боль…

Как порез остро-тонкий.

Как тогда не успел

У взбесившейся-злой,

Озверелой собаки,

Отобрать я котенка…

Я спасти не успел,

Он глядел на меня,

Не мигая глазами…

И, казалось, я с ним,

Вместе с ним умирал…

Это детство мое

Истекало слезами…

Не могу позабыть,

Как с укором глядел

Он тогда на меня,

Тихо с миром прощаясь…

Словно что-то сказать

Мне тогда он хотел,

Нечто мне передав,

В детский Рай улетая…

Я не смог… Не успел…

Отчего не успел?

Это совесть во мне,

Словно рана, зияет.

Это – точка. Пробел.

Мой котенок во мне

На руках умирает…

 

Любислов і віршотворець Сергій Сокольник має свою яскраву поетичну інтенцію, яка проявляється в конкретному прагненні впливу на свого читача за допомогою змісту самого слова, його семантики, пов’язаної зі значенням слів і складових частин речення, де чи не кожне слово має своє значеннєве поле й чуттєве забарвлення.

В окремих його творах перше-ліпше пояснення образу випливає із дії, де означені час, місце і тривимірна протяжність над землею. Така «просторінь» особливо проявляється в його поемах, котрі мають спокійне й розважливе забарвлення:

 

Прадавнє піски замітають пустелі…

Ми мудрість розкопуєм серед пісків,

І радо пізнаєм журливі й веселі

Прадавнього сходу надбання віків.

(Із поеми «Дівчина і юнак»)

 

Або ось декілька рядків із вірша-поеми «Сирени», який має дещо інше смислове спрямування:

Юначе, коли ти пливеш до мети

І бурі свист чуєш у вухах –

Руками ти вуха міцніш заклади –

І пісні Сирени не слухай!

 

Ти їх омини. Обминувши – пробач.

Прямуй собі далі у море.

То помста Сирен. То їх гнів. То їх плач.

Дівчаток, що звідали горе…

 

Загалом як жанр, що розвивається на межі епосу, лірики й драми, синтезуючи в собі їх характерні засоби та прийоми, поема для Сергія Сокольника залишається чи не найпродуктивнішим жанром.

Очевидно, що автор полюбляє його за багатство на художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо), а ще за можливість віршованою формою передавати яскраві події і непересічні характери. Може, тому й написав їх зо два десятки.

Однак при цьому йому вдається зберігати власний голос, власну інтонацію, в яких вмонтовані впізнаваність і ерудованість.

Утім, це стосується й ліричних творів, де автору почасти й не без успіху вдається розкладати слова в солов’їні гнізда, де вже з часом вигулькують свіжі голоси очікуваних словоспівів.

Його ліричний голос можна передати хоча б такими рядками із вірша «Не благай про кохання, не треба»:



Покотилося сонце по небу

В неозорій ясній вишині…

Не благай про кохання, не треба.

Не потрібно вже цього мені.

Он на сонце насунули хмари…

У гаю не щебечуть пташки…

Розчинилось кохання, мов мара.

Відійшло. Хай лікують роки

Нашу біль. І сльозинки солоні,

Світло-чисті, мов пам’яті щем,

Покотились дощем у долоні…

Повновісним осіннім дощем….

Як було сказано, ліричних творів у Сергія Сокольника багато. Лише в уже згаданій книзі їх майже дві сотні. Талановитий та ерудований лірик зодягнув у святкові шати чимало з написаного. Він уміло творить хвалу життю, тішиться з його дарів та оспівує сонцесяйні дива природи, її світло і силу. До того ж, його ліричний голос завжди свіжий та оригінальний, чим і привертає увагу читача.

Ці ж слова стосуються й текстів пісень автора, які, щоправда, мають забарвлення смутку і печалі. Це визначення має місце навіть у назвах твору: «Козацьке прощання з дівчиною», «Зимние СМСки», «Ночь любви перед войной», «Тривожне» та пісня-присвята синам України «Чорна піхота». Ось декілька рядків із вірша «Козацьке прощання»:



Моя ти люба зіронько,

Побудь іще зі мною.

Як боляче, невесело

Розстатися з тобою.

Моя солодка ягідко,

До серця прихилися.

Неначе теплим сонечком,

Любове, освітися…

 

На завершення хоча б в декількох словах слід зупинится й на прозі автора, яка представлена в книзі чотирма оповіданнями: «Випадок на полюванні», «Томка», «Відьма» та «Зеленые глаза». Практично всі сюжети взяті із оточуючого нас життя, а тому мають мотиви, що виросли із неминущих смислів та гасел, ніжного доторку сонячного проміння, багатоликості людей і природи та багато чого іншого, що виблискує, злітає, співає й єднає усіх читачів на нашій грішній і благословенній землі. Все – як «у театрі» його Величності Слова.

 

Федір Чужа, член ради Спілки літераторів «Славутич» м. Кременчука

 

25.03.2017 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Припис. Сюр / Філософський вірш | Серго Сокольник». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Маленька ода маленьким жінкам / Еротичний вірш | Серго Сокольник 18+».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.04.2017 13:00  Надія => © 

Воістину Воскрес! Хай щастить! 

 17.04.2017 00:27  © ... => Георгій Грищенко 

Дякую) Христос воскрес, Георгію) Зі святом! ПРОЗИТ! 

 17.04.2017 00:26  © ... => Надія 

Надін, спасибі!!! Христос воскрес) Зі Святом Вас) 

 17.04.2017 00:22  © ... => Вікторія Івченко 

Вікторіє) Спасибі) ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!) 

 11.04.2017 09:30  Вікторія Івченко => © 

"Люби Україну,

Люби, як коханку,

Не будеш кохати – покине, піде.

Люби її, милу,

Від ранку до ранку,

Нехай вона прихисток в тобі знайде.

Люби Україну!" ГАРНІ ВІРШІ. ЯКІСНА РЕЦЕНЗІЯ. 

 10.04.2017 05:17  © ... => Надія 

Спасибі, Надін) Зі Святом Вас) 

 10.04.2017 05:16  © ... => Георгій Грищенко 

Спасибі, Георгію) Зараз у відлучці... 

 04.04.2017 20:57  Надія => © 

Чудова рецензія, Серго! Я прочитала прекрасну характеристику Вашої творчості. Дякую! Успіхів Вам і щастя!  

 04.04.2017 14:40  Георгій Грищенко => © 

Ціково, натхнення Вам. 

 04.04.2017 01:24  © ... => Тетяна Чорновіл 

Таню) Дякую, сонцесяйна) 

 03.04.2017 06:54  Тетяна Чорновіл => © 

З цікавістю прочитала. Хороша рецензія.
Успіхів у творчості Вам і надалі. 

Публікації автора Серго Сокольник

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо