Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.04.2017 00:36Літературний твір
Про літературу  Про людину  
Рецензія на мою книгу
31000
Без обмежень
© Серго Сокольник

Рецензія на мою книгу "Одвічність... бажання"

Серго Сокольник
Опубліковано 03.04.2017 / 40965

У театрі Слова

 

Дуже радію кожній світлій, розумній публікації його творів, які Сергій Сокольник розміщує в соціальних мережах. Саме там ознайомився з його поетичними набутками, які бувалий літератор виставляв на оглядини своїм читачам.

Однак, мова усе ж піде про книгу автора під назвою «Одвічність… бажання», яку той видав 2014 року, і де «поселив» під одним «дахом» декілька десятків різноманітних за жанрами творів, розділивши, наприклад, поезію на поеми, інтимну (любовну) лірику, а також на філософську, громадянську лірику, байки, притчі та пісні. Є в цій книзі й декілька творів «малої» прози.

У всьому цьому «арсеналі» впадає в око розмаїття творчого доробку на теми рідного краю, нашої батьківщини, її історії та природи. Виокремлю лише декілька з них:

 

Куди твій шлях лежить, країно

Величних предків, давніх Вір?

Куди високий погляд лине

З полів, степів, з Карпатських гір?

 

Куди прямуєш ти, небого,

Нерідко зраджена дітьми?

У забуття? До перемоги?

У спокій ситої пітьми?

……………………….

Куди ж ти линеш? Відкривай

Путі відвернення руїни,

Шляхи до щастя прокладай!

Бо щастя є. Ми ним не ситі.

 

Жага прадавня в нас живе.

І доля наша в оксамиті

Небесних таїн не спливе.

І буде мир. І буде свято.

І ще притисне до грудей

Нас Україна – рідна Мати.

Прямуй. Ми – вірим. Ми – ідем.

(Із вірша «Дума про Україну»)

 

Тут вистачає всього – і відчаю, і болю, і віри. Щоб зрозуміти глибину думки автора, його чуттєві переживання за долю держави, її майбутнє, ознайомимося з іще декількома рядками із вірша під назвою «Люби Україну»:

 

Люби Україну.

Люби не за сало,

Чи те, що в садочках співа соловей.

Твори Україну,

Щоб вільною стала.

За неї ще будуть жорстокі бої.

Люби Україну,

Люби, як коханку,

Не будеш кохати – покине, піде.

Люби її, милу,

Від ранку до ранку,

Нехай вона прихисток в тобі знайде.

Люби Україну!

…………………

Як бачимо, структура речень у Сергія Сокольника проста, але не завжди спрощена: в них усе зрозуміло навіть без словесної пишності, зате проглядається щира турбота про найголовніше; його слово справжнє, нефальшиве. Апелюючи до душі читача, він по-батьківськи дбайливо готує його думку про образ України-Матері, в якій би завжди знаходилося місце для моральних чеснот, а також чистого духовного світу.

Зібрані в книзі – і не тільки в ній! – вірші, відображають глибокі почуття, духовні та філософські пошуки, які переживає українське суспільство.

Сокольник не ховається за словами – й не прагне цього робити! – коли йдеться про принципи власної поетики. У його поезії простежуються концептуальні підходи, які суголосні відтворенню його внутрішнього світу; у ній осмислюється любов, родине щастя, самотність, розпач, шляхетність, пошуки сенсу життя та інші вічні проблеми, які завжди хвилюватимуть людину.

 

От взяти хоча б його вірш «Клінічна смерть.Одкровення», в якому цілий світ тривоги і болю:

 

Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну…

Масаж сердечний… Нитевидний пульс…

У вухах дзвін. Сьогодні не загину.

Не дочекаєтесь. Сьогодні не загнусь.

Не дочекаєтесь. Я дещо бачив. Бачив

Тріпотних крил засмучений політ,

Немов судомини і дрож сердець тремтячих.

Останній плач, що линув їм услід

Я відчував. Та нецікаво навіть

Це дійство. І могутній линув Глас:

Нема кінця! І от моя уява

Вернулась в світ, щоб заспокоїть вас –

Кінця нема. Кінець – всьому початок.

Із джерела нап’єшся ти води

За разом раз. Ти питимеш багато,

Хоч і не зможеш бути там завжди.

Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну…

Масаж сердечний… Нитевидний пульс…

І одкровення в серце б’є невпинно…

Я повернувся. Знову повернувсь.

 

Його слова звучать своєрідно, глибинно, чутливо і, як у наведеному вірші, навіть жахно.

Може тому, що особливість його творів полягає в майстерно збудованих діалогах та сюжетах. Ця простота і зосереджує увагу читача, і спонукає до мислення. Для контрасту наведу російськомовний вірш «Котенок», тема і зміст якого – для чутливого серця:

 

Не могу позабыть,

Хоть и время прошло.

Как сердечная боль…

Как порез остро-тонкий.

Как тогда не успел

У взбесившейся-злой,

Озверелой собаки,

Отобрать я котенка…

Я спасти не успел,

Он глядел на меня,

Не мигая глазами…

И, казалось, я с ним,

Вместе с ним умирал…

Это детство мое

Истекало слезами…

Не могу позабыть,

Как с укором глядел

Он тогда на меня,

Тихо с миром прощаясь…

Словно что-то сказать

Мне тогда он хотел,

Нечто мне передав,

В детский Рай улетая…

Я не смог… Не успел…

Отчего не успел?

Это совесть во мне,

Словно рана, зияет.

Это – точка. Пробел.

Мой котенок во мне

На руках умирает…

 

Любислов і віршотворець Сергій Сокольник має свою яскраву поетичну інтенцію, яка проявляється в конкретному прагненні впливу на свого читача за допомогою змісту самого слова, його семантики, пов’язаної зі значенням слів і складових частин речення, де чи не кожне слово має своє значеннєве поле й чуттєве забарвлення.

В окремих його творах перше-ліпше пояснення образу випливає із дії, де означені час, місце і тривимірна протяжність над землею. Така «просторінь» особливо проявляється в його поемах, котрі мають спокійне й розважливе забарвлення:

 

Прадавнє піски замітають пустелі…

Ми мудрість розкопуєм серед пісків,

І радо пізнаєм журливі й веселі

Прадавнього сходу надбання віків.

(Із поеми «Дівчина і юнак»)

 

Або ось декілька рядків із вірша-поеми «Сирени», який має дещо інше смислове спрямування:

Юначе, коли ти пливеш до мети

І бурі свист чуєш у вухах –

Руками ти вуха міцніш заклади –

І пісні Сирени не слухай!

 

Ти їх омини. Обминувши – пробач.

Прямуй собі далі у море.

То помста Сирен. То їх гнів. То їх плач.

Дівчаток, що звідали горе…

 

Загалом як жанр, що розвивається на межі епосу, лірики й драми, синтезуючи в собі їх характерні засоби та прийоми, поема для Сергія Сокольника залишається чи не найпродуктивнішим жанром.

Очевидно, що автор полюбляє його за багатство на художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо), а ще за можливість віршованою формою передавати яскраві події і непересічні характери. Може, тому й написав їх зо два десятки.

Однак при цьому йому вдається зберігати власний голос, власну інтонацію, в яких вмонтовані впізнаваність і ерудованість.

Утім, це стосується й ліричних творів, де автору почасти й не без успіху вдається розкладати слова в солов’їні гнізда, де вже з часом вигулькують свіжі голоси очікуваних словоспівів.

Його ліричний голос можна передати хоча б такими рядками із вірша «Не благай про кохання, не треба»:



Покотилося сонце по небу

В неозорій ясній вишині…

Не благай про кохання, не треба.

Не потрібно вже цього мені.

Он на сонце насунули хмари…

У гаю не щебечуть пташки…

Розчинилось кохання, мов мара.

Відійшло. Хай лікують роки

Нашу біль. І сльозинки солоні,

Світло-чисті, мов пам’яті щем,

Покотились дощем у долоні…

Повновісним осіннім дощем….

Як було сказано, ліричних творів у Сергія Сокольника багато. Лише в уже згаданій книзі їх майже дві сотні. Талановитий та ерудований лірик зодягнув у святкові шати чимало з написаного. Він уміло творить хвалу життю, тішиться з його дарів та оспівує сонцесяйні дива природи, її світло і силу. До того ж, його ліричний голос завжди свіжий та оригінальний, чим і привертає увагу читача.

Ці ж слова стосуються й текстів пісень автора, які, щоправда, мають забарвлення смутку і печалі. Це визначення має місце навіть у назвах твору: «Козацьке прощання з дівчиною», «Зимние СМСки», «Ночь любви перед войной», «Тривожне» та пісня-присвята синам України «Чорна піхота». Ось декілька рядків із вірша «Козацьке прощання»:



Моя ти люба зіронько,

Побудь іще зі мною.

Як боляче, невесело

Розстатися з тобою.

Моя солодка ягідко,

До серця прихилися.

Неначе теплим сонечком,

Любове, освітися…

 

На завершення хоча б в декількох словах слід зупинится й на прозі автора, яка представлена в книзі чотирма оповіданнями: «Випадок на полюванні», «Томка», «Відьма» та «Зеленые глаза». Практично всі сюжети взяті із оточуючого нас життя, а тому мають мотиви, що виросли із неминущих смислів та гасел, ніжного доторку сонячного проміння, багатоликості людей і природи та багато чого іншого, що виблискує, злітає, співає й єднає усіх читачів на нашій грішній і благословенній землі. Все – як «у театрі» його Величності Слова.

 

Федір Чужа, член ради Спілки літераторів «Славутич» м. Кременчука

 

25.03.2017 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.03.2017 Поезії / Еротичний вірш
Маленька ода маленьким жінкам
10.04.2017 Поезії / Філософський вірш
Припис. Сюр
Найновіше
10.10.2016 © роман-мтт / Книга
Кілька років зими
17.05.2016 © Максимів Галина / Книга
А… «Ти хочеш яблуко?»
16.05.2016 © Дарія Китайгородська / Книга
Чорнобиль - 30
10.03.2016 © Суворий / Кінофільм
Підкорення авторитету
06.03.2016 © Єва Фомичева / Книга
Жорстоке небо
Літературний твір
03.04.2017
Рецензія на мою книгу "Одвічність... бажання"
03.06.2015 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Валентина Мастерова – майстер сюжету
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.75 (МАКС. 5) Голосів: 4 (3+1+0+0+0)
Переглядів: 85  Коментарів: 11
Тематика: Рецензії, Літературний твір
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.04.2017 13:00  Надія для © ... 

Воістину Воскрес! Хай щастить! 

 17.04.2017 00:27  © ... для Георгій Грищенко 

Дякую) Христос воскрес, Георгію) Зі святом! ПРОЗИТ! 

 17.04.2017 00:26  © ... для Надія 

Надін, спасибі!!! Христос воскрес) Зі Святом Вас) 

 17.04.2017 00:22  © ... для Вікторія Івченко 

Вікторіє) Спасибі) ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!) 

 11.04.2017 09:30  Вікторія Івченко для © ... 

"Люби Україну,

Люби, як коханку,

Не будеш кохати – покине, піде.

Люби її, милу,

Від ранку до ранку,

Нехай вона прихисток в тобі знайде.

Люби Україну!" ГАРНІ ВІРШІ. ЯКІСНА РЕЦЕНЗІЯ. 

 10.04.2017 05:17  © ... для Надія 

Спасибі, Надін) Зі Святом Вас) 

 10.04.2017 05:16  © ... для Георгій Грищенко 

Спасибі, Георгію) Зараз у відлучці... 

 04.04.2017 20:57  Надія для © ... 

Чудова рецензія, Серго! Я прочитала прекрасну характеристику Вашої творчості. Дякую! Успіхів Вам і щастя!  

 04.04.2017 14:40  Георгій Грищенко для © ... 

Ціково, натхнення Вам. 

 04.04.2017 01:24  © ... для Тетяна Чорновіл 

Таню) Дякую, сонцесяйна) 

 03.04.2017 06:54  Тетяна Чорновіл для © ... 

З цікавістю прочитала. Хороша рецензія.
Успіхів у творчості Вам і надалі. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +48
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +79
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +83
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +94
ВИБІР ЧИТАЧІВ
02.10.2015 © Тетяна Чорновіл
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
04.10.2011 © Марина
05.04.2012 © Т.Белімова
01.12.2010 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди