10.04.2017 16:39
Без обмежень
32 views
Rating 5 | 2 users
 © Маріанна

ЗОЗУЛЯ


Летіла зозуля понад моїм садом. Сіла на калині та й стала кувати.

Про що ж куєш зозуленько? Чого накликаєш? Чи яку недоленьку перш від мене знаєш?

Та не чує зозуленька. Голос металевий. Відлічує невблаганна все, що має бути здійснено.

Попередити хоче? Та пізно уже. Не змінити нічого, не виправити. Хіба жалю додавати. Не будила б ти того, що не встане. Не тривожила б серця.

Лети зозуленько туди, де почують, де відчитають крізь холодний ритм код надії. Там знають, що робити далі, там приймуть, привітають.

Кує зозуля. Мов дзвоном відбиває у серці. Як же гучно. Як же лунко. Розноситься голос камерою кам’яною, не втече крізь вікно заґратоване.

Як і мені не втекти до неба синього, до весни теплої.

Утечу таки. Колись.

Лети зозуленько. Неси звісточку. І повертайся до мого саду. Коли я повернуся.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Цвіт магнолії / Верлібр | Маріанна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Двісті літ / Вірш | Маріанна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Маріанна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.04.2017 12:40  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую! 

 10.04.2017 17:07  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий твір. Душевний. 

Публікації автора Маріанна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо