12.04.2017 15:45
Без обмежень
77 views
Rating 5 | 2 users
 © Липа Ольга - Душа Українки

Чёрный колдун или Антуан. Философская пьеса

Акт 13

"Гуцул"


(Антуан с Ольгой на лугу у подножия Карпатского леса.)



Антуан:


- Тот кто сердце отдал, 

На любви пьедестал...

Он хранимый вселенским сознаньем, 

Не подвластен векам, расстояньям.


Кто звездою сиял, 

И Любовь согревал…

Тот получит обратно ее же, 

Кто-то будет сиять ему тоже.


Я так долго живу, 

Будто сплю наяву, 

И печаль я храню, 

Древних графов броню.


Запиши же гуцульскую (1) песню, 

Горцев память хранит моя кровь.

Украшают года древней лестью, 

И Карпатского утра весной…


(Антуан поет)


Ветер плачет, смотря в мои очи, 

Жалко солнцу печали моей!!!

А в Карпатах горячие ночи, 

Суждено быть вкраїнкі (2) моей!!!


Там где древних гуцулов мечты, 

Будем рядом с тобой я и ты!!!

В прикарпатских лугах отразимся, 

Со стихиею ветра сразимся!!!


Я был первым мольфаром в роду, 

По утрам целовал я звезду, 

Сочным пастбищем кони бежали, 

Росы Душу и лес освежали.


Ты почувствуй тот запах лугов, 

И великих Карпатских лесов.

Сладких, нежных и диких цветов, 

Здесь свобода и сила веков!!!


(Антуан продолжает петь, обратив лицо к небу, и подняв к нему руки)



АААААААААААААААААААА (эхо)!!!


(Антуан скачет ка ноне по лугам)


А зоря заблестит серебром, 

Здесь живой каждый луч, древний лес!!!

Видишь дом мой за дальним бугром?

Он хранитель старинных принцесс!!!


(Антуан на вершине Карпатских гор, призывает ветер. Улыбается, глядя в небо, и простирает к нему руки. Молнии. Ольга в платье, сотканном из света зори Карпатских гор, записывает песню Антуана пером на невидимом пергаменте)


Гей, гей, гей, 

Нехай кони біжать, 

І троянди парять, 

Можно тут відпочити...

У зорі потонути!!!


Дід мій був молодий, 

Пам`ятаю лихий!!!

Він вітри доганяв, 

Дружбу з сонечком мав!!!


Прадід трубку курив, 

Наймудріший той був!!!

І з зорею співав, 

Правду добре він знав!!!


Голос времени:


Задымилось туманное море,  

Переливом молочных кудрей…

Оживала волна на просторе, 

Вместе с лесом, с рассветом огней!!!


Расцвета волна за волною, 

Лепестками их нежных колец, 

И рука была рядом с рукою, 

И Судьба им идти под венец!!!


Шелк пурпурных веков, 

Обнимал его стан…

Тенью древних родов, 

Оживал Антуан!!!


Антуан:


В цьому морі огнів і світанку,  

Вічно будеш моею, вкраїнко. 

Відгороджу від тебе біду, 

Я тебе навіть в небі знайду!!!

_

(1) - Карпатский горец.

(2) - Украинка.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про душу, Про Бога, Про любов

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Сирія. Гори околиць фортеці "Масьяф". Нарис / Мандрівки та туризм | Липа Ольга - Душа Українки». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Афоризми / Думки вголос | Липа Ольга - Душа Українки». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Липа Ольга - Душа Українки.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.04.2017 07:56  Тетяна Ільніцька => © 

Який колоритний персонаж у Вас з`явився, пані Олечко))) 

Публікації автора Липа Ольга - Душа Українки

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо