Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.04.2017 17:38Роман
 
00000
Без обмежень
© Гончарук Ігор Анатолійович

Карма інспектора Тейлора

Розділ 6
Гончарук Ігор Анатолійович
Опубліковано 14.04.2017 / 41184

Центр управління польотом являв собою просторе приміщення з величезною кількістю всіляких приладів і моніторів. Сюди надходила і оброблялася уся інформація, яка стосувалася польоту «Легіонера»: показники захисних систем корабля, дані обстеження космосу радіотелескопом, повідомлення від навігаційних служб та багато чого іншого. За усіма процесами цілодобово спостерігала чергова зміна «Легіонера», яку очолював капітан або хтось з його помічників. Сьогодні чергував сам Нельсон. Келлада підійшов до капітана і коротко повторив йому прохання Джефферсона.

– Добре, тільки це досить витратна операція, – відповів Нельсон, питально поглянувши на нього.

– Це не суттєво, – недбало відмахнувся Келлада. – Ми компенсуємо всі витрати.

– Ну що ж, тоді давайте подивимося ваші повідомлення, – запропонував Нельсон, підводячись з крісла.

– М-р Нельсон, це конфіденційна інформація, – несподівано заявив Келлада, – тому я прошу вас обмежити коло людей, які можуть з нею ознайомитися.

Деррік глипнув на Келладу: «Які ми підозрілі!». Капітан зітхнув і після невеликої паузи сказав:

– Добре, я думаю, м-р Горн не образиться на ваше прохання.

Келлада нічого не відповів, але вираз на його обличчі чітко давав зрозуміти, що йому абсолютно начхати – образиться м-р Горн, чи ні.

Френсіс завчено посміхнувся, сказав «ОК» і пішов до виходу. Келлада зачекав поки помічник капітана залишить ЦУП, подивився на астронавтів, які перебували неподалік, і перевів погляд на Нельсона:

– А його… колеги?

– Тобто?

– Я повторюю: інформація сугубо конфіденційна.

На обличчі Нельсона з’явилося невдоволення. Деррік добре його розумів: керувати таким величезним кораблем як «Легіонер», навіть покладаючись на комп’ютери і автоматику, зовсім не просто. Космос завжди непередбачуваний, і розслаблятися екіпажу не можна ні на хвилину. Згідно правил безпеки, для контролю за польотом, в ЦУПі постійно повинно знаходитися, як мінімум, троє людей.

Капітан на хвилину завагався, потім повернувся до астронавтів і голосно наказав:

– Прошу всіх вийти з приміщення!

Здивовані люди, перешіптуючись, попрямували до виходу.

Як тільки члени екіпажу залишили ЦУП, Келлада в черговий раз звернувся до Нельсона.

– Капітане, покажіть мені письмову інструкцію, яка зобов’язує м-ра Тейлора ознайомитися зі змістом інформації, яку я зараз надам.

Нельсон мовчки пройшов повз Келладу до робочого місця праворуч від центрального монітора. Він відкрив шухляду в столі, витягнув звідти блискучу перламутрову скриньку і повернувся назад. Діставши зі скриньки паперовий носій «Інструкції безпеки польотів», Нельсон знайшов потрібний розділ і зачитав з нього довгу цитату. Її суть зводилася до того, що представник СБК має право на ознайомлення зі всією інформацією, яка, на його думку, може відноситися до сфери безпеки на кораблі. Під цей пункт потрапляла і передача даних з борту «Легіонера» по захищеному зв’язку.

Капітан потягнувся до скриньки, щоб сховати документ.

– Одну хвилину, – промовив Келлада, – забираючи з рук Нельсона інструкцію. – Дозвольте?

– Будь ласка.

– Який параграф?

– Двадцять восьмий.

Уважно, слово за словом, Келлада вивчав процитовану частину документа, ймовірно, намагаючись знайти в ньому щось протилежне до того, що зачитав капітан. Деррік знову відчув прилив неприязні до цього типа. «Напевно, він пра-пра-правнук того нациста, чи як їх там називали, – промайнуло у нього в голові. – Не дарма ж він так на нього схожий… сволота».

– Добре, – видавив з себе Келлада, повертаючи інструкцію Нельсону.

– Тепер ми можемо ознайомитися з вашими повідомленнями? – запитав капітан.

– Так, – процідив Келлада. Він дістав з внутрішньої кишені куртки невеликий ролик. – Ось вони.

Нельсон взяв ролик і підійшов до відеоадаптера, який знаходився біля центрального пульта, навпроти головного монітора. Він натиснув на червону кнопку на панелі приладу, вклав ролик в лоток, що відкрився, і засунув його назад. На екрані в кутку з’явилося зображення Джефферсона і трохи далі – Келлади. Джефферсон повідомляв про те, що він виходить з складу акціонерів «Мірікл Інвест LTD», і що всі попередні домовленості між ним як Головою правління концерну «Мірікл Інвест LTD» і компанією «Каллісто медікел корпорейшен» втрачають юридичну силу. До його заяви додавався текстовий файл. Він повільно проплив на екрані, відображаючи сказане Джефферсоном вголос. Келлада у свою чергу підтверджував автентичність заяви Джефферсона. Наступне повідомлення було більш цікавим і містило тільки усну заяву. В ній Джефферсон просив не підтримувати проект «Друге життя» з акціонерами «Мірікл Інвест», що залишилися в концерні.

«Через два дні, – повідомляв Джефферсон, – я одержу з Землі необхідні документи на реєстрацію нової компанії, і ми відразу укладемо з вами попередній контракт. А остаточний варіант договору, включаючи спірні питання, обговоримо після прибуття «Легіонера» на Каллісто».

«Схоже, справа серйозна, – подумав Деррік, – якщо Джефферсон вирішив ось так терміново залишити концерн. Цікаво, що там у них трапилося?». Але відразу ж відігнав від себе ці думки: особисті проблеми акціонерів «Мірікл Інвест» його не обходили. Капітан теж не виявив будь-яких емоцій щодо побаченого. Інтриги пасажирів цікавили його ще менше, ніж Дерріка. Власники «Легіонера» одержували великі прибутки від експлуатації корабля і платили екіпажу досить пристойну зарплату. Звісно, як капітан космічного лайнера, Нельсон отримував значно більше за інших астронавтів і небезпідставно вважався добре забезпеченою людиною. Тому до всіх фінансових потоків, які проходили повз нього, капітану було цілком байдуже.

Нельсон перемотав ролик на початок і сказав:

– Зараз ми підготуємо обладнання і відправимо повідомлення.

Він дістав телефон і повернув Горна з черговою зміною в ЦУП. Після чого наказав налаштувати по захищеному каналу зв’язок з Каллісто. Отримавши завдання, головний комп’ютер «Легіонера» почав обробляти запит: на екрані замигтіли дані про відстань до планети, швидкість імпульсу передачі та інші необхідні для з`вязку параметри. На протязі декількох хвилин один довгий набір цифр змінювався іншим. Потім з’явилося повідомлення: «Зв’язок встановлений. Іде передача». Пройшов ще якийсь час. Тихо дзижчав ролик у відеоадаптері. Перетворене в потоки іонів зображення відправлялося до далекого Каллісто. Незабаром прийшло підтвердження, що передача інформації здійснена успішно.

– Ось і все, – обернувся Нельсон до присутніх.

Деррік подивився на годинник. Передача тривала близько десяти хвилин. «Досить швидко», – подумав він. Келлада коротко подякував капітану і вийшов. Деррік з Френсісом не поспішаючи вирушили за ним.

– Як вам цей тип? – поцікавився Деррік напівголосно у Френсіса. Той знизав плечима:

– Рідкісний зануда.

– До того ж надто самовпевнений, – додав Деррік, спостерігаючи, як поважно крокує Келлада по коридору.

Вони зайшли у відеобібілотеку, Келлада пройшов повз неї далі.

– Ну що, повернемося до тих відкриттів, які були зроблені на Марсі минулого місяця? – запитав Френсіс, сідаючи за бібліотечний комп’ютер.

– Так! – відповів Деррік. – Це справжня сенсація!

Але тільки вони знову занурилися у вивчення матеріалів марсіанської експедиції, як в коридорі почувся гучний тупіт. Хтось що є духу біг сюди. Зітхнувши, Деррік відірвався від екрану і обернувся до дверей. Через пару секунд на порозі з’явився захеканий Келлада. Побачивши його, Деррік не міг не скривитися: «Що йому ще потрібно? Можливо, тепер – відкликати повідомлення?». Він вже відкрив, було, рот, щоб сказати це, але Келлада його випередив.

– Джефферсон! – вигукнув він.

– Що Джефферсон? – запитав Деррік.

– Мертвий!

– Як це мертвий? – здригнувся від несподіванки Деррік.

– Не знаю, що і як, – відповів Келлада, переводячи подих, – але він там… в коридорі… лежить мертвий!

«Так, тільки цього ще не вистачало», – з прикрістю подумав Деррік, почувши пояснення переляканого пасажира.

– Френсіс, повідомте капітана і викличте лікаря, – дав Деррік команду, направляючись на вихід, – а я на місце події. Куди йти? – повернувся він до Келлади.

Келлада махнув рукою кудись убік.

– Туди!

– Зрозуміло, – буркнув Деррік. – Пішли, покажете.

Вони вийшли в коридор. Келлада йшов попереду:

– Я думав, що Пол в себе, але його каюта виявилась зачиненою. Тоді я пішов далі вгору. Вирішив, що він ще не закінчив розмову з Ненсі. І ось…

– Це з нею він збирався «ще раз» поговорити? – запитав Деррік, пригадавши слова Джефферсона.

– Так, – відповів Келлада, – з нею.

Коли вони дісталися розгалуження коридору, Келлада повернув ліворуч. Першою в цій частині коридору була каюта Джеффесона. Келлада пройшов повз неї не зупиняючись. Далі, за кілька метрів, коридор плавно закруглювався по дузі. Келалла стишив кроки і зупинився.

– Ось там! – сказав він, кивнувши вбік повороту.

Деррік обійшов завмерлого на місці Келладу і побачив за поворотом, біля підйому з декількох сходинок, тіло Джефферсона.

Деррік підійшов ближче.

Джефферсон лежав навзнаки. Його обличчя було перекошене, руки і ноги неприродно вивернуті. З під зім’ятого дорогого піджака, з правого боку, крізь тканину дорогої сорочки виднівся невеликий згусток крові. Деррік нахилився над тілом і, затамувавши подих, приклав руку до сонної артерії. Пульсу не було.

– Оце так халепа! – стиха промовив Деррік.

Він випрямився і подивився вгору. Через п’ять метрів коридор знову повертав і виходив на довший проліт. Там знаходилися каюти під номерами 2, 3 і 4. Найближча була порожньою, №3 займала Ненсі, №4 – такий собі Лоуренс. Деррік обережно обминув тіло вбитого, швидко піднявся по сходинках і виглянув у коридор. Аж до такого повороту як цей, тільки вже праворуч, не було нічого підозрілого. Деррік спустився назад вниз і перевірив кишені вбитого: вони виявилися порожніми.

«Дивно, – подумав він. – Навіть картки від каюти немає».

Деррік пройшов повз похмурого Келлади і заглянув в нішу, яка знаходилася недалеко від підйому вгору. Тут розміщувався контрольний екран, на якому відображалися основні показники технічного стану корабля. Такий резервний наглядовий пункт був на кожному рівні «Легіонера».

«Вбивця міг чекати на Джефферсона тут», – подумав Деррік. Він уважно оглянув цей закуток, але ніяких, принаймні, помітних слідів, не знайшов. Втім, Деррік особливо на це і не розраховував: інтуїція підказувала йому, що злочинець діяв зі знанням справи. «Взагалі-то місце для вбивства підходить ідеально, – розмірковував Деррік. – Через скруглення коридору ні з каюти Джефферсона, ні тим більше з каюти Ненсі, що відбувається на цій ділянці коридору побачити неможливо».

Раптом позаду себе він почув схвильовані голоси. З-за повороту з’явилися Нельсон, Френсіс і хтось ще. Третім виявився Генрі Джекобс, штатний лікар-експерт «Легіонера».

– Схоже, на вбивство, – промовив Джекобс, оглянувши труп.

– Це зрозуміло, – погодився з ним Деррік. – А конкретніше? Рана на тілі не схожа на вогнепальну.

– Без розтину нічого певного сказати не можу, – очікувано заявив лікар. – Треба зачекати.

– У вас є універсальний аналізатор?

– Так, – відповів Джекобс.

– Необхідно дослідити місце події, тому…

– Це нічого не дасть, – сказав Нельсон.

– Чому? – повернувся до нього Деррік.

– На всіх рівнях кожні 12 годин проводиться антибактеріальна обробка. Після неї ви не знайдете в коридорі ніяких частинок, зразків ДНК або відбитків.

– Коли була остання обробка?

– В 21.00.

– Отакої! – вигукнув Деррік. – А на одягу вбитого могло щось залишитися?

– Навряд чи, – відповів Джекобс. – Це залежить від того, коли саме він опинився в коридорі. Я, звичайно, зроблю аналіз, але… – розвів руками експерт.

– ОК, – сказав Деррік. – Тоді забирайте тіло.

– Угу, – кивнув Джекобс.

Деррік звернувся до капітана.

– Не можна гаяти час. Передайте по гучному зв’язку: всім присутнім на кораблі негайно зібратися в конференц-залі. Крім чергової зміни, звичайно. З ними я буду розбиратися потім.

– ОК! – відповів Нельсон. – Френсіс, оголошуйте загальний збір в конференц-залі. Негайно!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
07.04.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 5)
24.04.2017 Проза / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 7)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
18.08.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Допоможи мені померти
17.08.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Вій
16.08.2017 © Надія / Бувальщина
Перша любов
15.08.2017 © Олег Корнійчук / Оповідання
Коштовна річ
15.08.2017 © Іда Морлен / Есе
Культ тіла
Роман
14.04.2017
Карма інспектора Тейлора (Розділ 6)
31.03.2017
Карма інспектора Тейлора (Розділ 4)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 33  Коментарів:
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +35
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +46
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +69
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +32
ВИБІР ЧИТАЧІВ
21.09.2013 © Тетяна Ільніцька
19.08.2014 © Ольга Шнуренко
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
20.01.2011 © Михайло Трайста
17.03.2013 © Антоніна Грицаюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди