Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.04.2017 01:14Мандрівки та туризм
Про місто  
30000
Без обмежень
© Липа Ольга - Душа Українки

Сирія. Масьяф. Інфраструктура. Місцева кухня

(1988-1991 рр)
Липа Ольга - Душа Українки
Опубліковано 15.04.2017 / 41186

Вулиці міста прикрашають переважно одноповерхові торгові лавки, усміхнені і привітні, власниками і одночасно продавцями яких, як правило, були чоловіки, якi дуже люблять чай мате. П`ють вони його вельми гарячим з скляних стаканів, через металеву трубочку-фільтр. Так як необхідні трави, містяться безпосередньо в склянку, після чого, заварюють окропом.


В центральній частині міста, розташовувався "сук", так називається сирійський ринок. Де можна було придбати все, що Душі завгодно! Починаючи від східних, блискучих тканин, бісеру з паєтками і перламутровими нитками, закінчуючи живими курми. Ця дивна традиція спровокувала курйозний випадок! Одного разу, при черговому відвідуванні ринку, коли наша сім`я ще не оволоділа арабською мовою в достатній мірі, ми намагалися пояснити перехожому арабові, що хочемо купити курку, і не знайшли нічого краще, як користуватися мовою жестів. Тато при цьому зображував голоси цих птахів ("кудкудакання"), і взмахивал крилами, ніби він зараз злетить! Коли араб зрозумів, який товар нас цікавить, дуже зрадів, що зможе допомогти, так як вже згадувала, що це дуже доброзичливий народ. Він із задоволенням проводив нас до потрібного прилавка, де нас чекав дивовижний сюрприз, курка виявилася живою! Її білосніжні, як мені тоді здалося пір`ячко, прикрашав яскраво-червоний гребінь. Мова жестів не підвела, вона дійсно змахувала крилами і голосно "кудкудакала"!!!


А покупці, абсолютно звичним чином носили їх у сумках з продуктами, звичайно зі зв`язаними лапами...


Східна кухня істотно відрізняється від звичної для нас їжі, у неї багато в чому переважає їжа рослинного походження, зелень і горіхи: фісташки, арахіс і вельми екзотичний, для радянської людини кокос.


Коли нам довелося, спробувати його вперше, тато витягнув з горіха сік, наповнив їм красиву чарку і урочисто надав мені це частування!!! Звичайно, я сяяла від радості! Але, на жаль, моє розчарування було швидким і грандіозним, він мені категорично не сподобався, і додавання цукру нітрохи його скрасило... Пам`ятаю, я пила цей напій цілий вечір, дуже маленькими ковточками... Як потім нам пояснили місцеві жителі, в їжу вони вживають саме білу м`якоть кокоса, а не його сік.


З алкоголю, у сирійців поширена арака (анісова горілка). Однак, тут Ви не побачите жодної п`яної людини на вулиці. Насамперед, це заборонено законом. Що пояснюється владою Шаріату, бо тут, релігійна влада не відділена від світської. Але сирійці дотримуються цього правила, не зі страху виявитися затриманими поліцією, а виключно з релігійних міркувань.


З м`яса - віддають перевагу куркi. Свинину, вони, звичайно, не їдять, теж з міркувань релігійних чеснот, за винятком арабів - християн, що живуть високо в горах. Безумовною окрасою столу, є східні солодощі. І звичайно ні одне застілля не обходиться без традиційних хлібних коржів, товщиною приблизно 3 мм і діаметром рівним велико ї сковороді, які віддалено, нагадують вірменський лаваш, з хлібних виробів, так само поширені повітряні французькі батони – багети.


Звичайно, місцевим делікатесом, який запам`ятався мені на все життя був – сирійський сендвіч. Його начинка, як правило, складалася з обсмаженого м`яса (баранина або яловичина), помідор, огірків і всілякої зелені, яка загортали в хлібну корж, і подавалася, неодмінно в гарячому вигляді. Примітно, що небагаті сирійці, купували їх у великій кількості, та сушили їх на відритому повітрі, на вулиці, у центрі міста, безпосередньо на плитковому тротуарі, розташованому в стороні від пішохідного шляху. Так само в раціон сирійців входять кисломолочні продукти: лябан, схожий на кефір і лябни, яка, по суті, являє собою сметану, приготовану певним чином з додаванням солі і спецій. А так само сир в розсолі, віддалено схожий на бринзу, але набагато смачніше! Мариновані огірки і капуста, також часті гості на сирійському столі, які продаються на ринку, на вагу.


І звичайно одним з найбільш несподіваних і приємних ласощів, для мене, стало фісташкове морозиво! Однак, на відміну від постійного дефіциту, що панував в СРСР і манекенів, загорнутих у папір, тут було все: фанта, кокакола, жувальні гумки, які навіть не снилися радянським дітям, і інші солодощі, делікатеси і, звичайно, величезний вибір морозива, і багато дуже красивих речей і прикрас!


А величезні солодкі кавуни, які мають, химерну витягнуту форму, не могли залишити байдужими ні дорослих, ні дітей. Так само, як і досі небачене для нас ласощі – інжир, за формою, що нагадує цибулину соковитого зеленого кольору, і яскраво червону всередині, який теж продавався на ринку. До речі, коли ми ще були погано знайомі з місцевою культурою і організацією життя діяльності, вважали інжирні дерева, які плодоносили високо в горах, дикорослими і не мали господарів, і тому з задоволенням ними пригощалися... Пізніше з`ясувалося, що вони були власністю місцевого населення... Подібно черешням і абрикосам, що ростуть у наших садах, або на дачних ділянках. Але враховуючи гостинність сирійців, я впевнена, вони б із задоволенням пригостили нас своїми дивовижними фруктами, до речі, є одними з найдавніших плодів на землі.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.04.2017 Публіцистика / Мандрівки та туризм
Сирія. Масьяф.Житловий квартал та балкони.Нарис
18.04.2017 СпецТЕМИ / Думки вголос
Якщо Україна - моя мати, то Сирія - моя няня...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
17.08.2017 © Чиянова Марина Вікторівна / Політика та суспільство
Молодь та музеї
13.08.2017 © Вікторія Івченко / Історія
«Соціальний» автобус «на дачу»: ДЕСЯТА ГОДИНА РАНКУ. СУБОТА
02.08.2017 © Іван Петришин / Історія
Закони Давнього Риму (ДАВНІЙ РИМ)
20.07.2017 © Іван Петришин / Історія
Городи Червенські: Територія (ІСТОРІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ.)
19.07.2017 © Іван Петришин / Історія
Червенські Городи (Історія Руси Києвської та Польщі)
Мандрівки та туризм Про місто
15.04.2017
Сирія. Масьяф. Інфраструктура. Місцева кухня
12.04.2017
Сирія. Гори околиць фортеці "Масьяф". Нарис
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 87  Коментарів: 8
Тематика: Публіцистика, Мандрівки та туризм
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.05.2017 13:58  © ... для Серго Сокольник 

))))))))))))) 

 30.04.2017 01:10  Серго Сокольник для © ... 

Ам))) 

 29.04.2017 16:43  © ... для Серго Сокольник 
 23.04.2017 04:32  Серго Сокольник для © ... 

Аха) В Сирії... Ферштейн) 

 18.04.2017 13:56  © ... для Тетяна Ільніцька 

Пані Танечко, щире спасибі!!! На сирійському ринку ( на арабском سوق "сук") в Масьяфе, вони містилися в клітинах. Покупець підходить, вибирає ту птицю, яка йому підходить. А поруч крутиться великий, металевий круг... Де її приводять "товарний вигляд", і патрають. А з клітки, її витягують, тримаючи за крила. Але деякі місцеві жителі, купували їх живими, і носили в сумках...  

 18.04.2017 08:25  Тетяна Ільніцька для © ... 

Про курку смішно)))) Але в Україні теж продають багато живої птиці, лише з іншою метою. Особливо навесні в селах.

Надзвичайно вражає той факт, що Ви не лише чудово оволоділи арабською, а за стільки років не забули і зараз послуговуєтеся!

Чекаю продовження!

 17.04.2017 15:16  © ... для Серго Сокольник 

Воістину Воскрес! За "неземну" спасибі, придивилися, побачили..! Я виросла в Сирії, тут пройшли кращі роки мого життя! 

 17.04.2017 00:35  Серго Сокольник для © ... 

О) То помандруєм до Сирії, неземна Олю?) ХРИСТОС ВОСКРЕС) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +35
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +45
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +69
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +32
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
11.12.2012 © Каранда Галина
09.02.2014 © СвітЛана
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
14.02.2016 © Сліпокоєнко Роман
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди