20.04.2017 23:23
Без обмежень
51 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Без крил

Я чомусь заблукала у світові, 

Переплутала сонце із зорями.

І, сказавши щось втомлено вітрові, 

Я летіла над хмарними горами.


Ні, без крил, я не маю з дитинства їх, 

Хоч всі сестри народжені з крилами...

На весняній бруківці вигнанець-сніг

Пахнув холодом, скелями й схилами.


Через очі вечірнього неба я

Твої очі уперше забула.

Та й за сотні літ не забуду ім`я, 

Так проклята вже я... Повітруля.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Малюють зливи небо... / Вірш | ОлексАндра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Хай не тривожать твоє серце зливи / Вірш | ОлексАндра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.04.2017 08:19  © ... => Тетяна Чорновіл 

Згодна) Дякую! 

 21.04.2017 08:00  Тетяна Чорновіл => © 

Красивий вірш! Коли без крил вдається літати, нащо вони...)) 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 2 | Знайдено: 11
Автор: Олександра
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Душа Повітрулі;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;