Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.04.2017 07:24Поема
Про життя і смерть  Про душу  Про волю  
ПРО ПІСНЮ
00000
Без обмежень
© Тетяна Чорновіл

ПРО ПІСНЮ

Переклад вірша Варлама Шаламова
«О песне»,
«Высокие широты»
Тетяна Чорновіл
Опубліковано 21.04.2017 / 41287

1


Нехай незграбно, вряди-годи, 

Рядки застругані були, 

Хай, мов нетесані колоди, 

Обв’язкою вірша лягли, –


Моїх зимівель тепла хата –

У землю вгрузлий небосяг, 

Добра обновками багата

Зі сховку глибоко в снігах.


Там не чужим ясніє сяйвом –

Своєї печі жар не стлів, 

Де заборон безпуттям зайвим

Не стримати багаття слів.


2


Я, ти, та й кожен, мов наснагу, 

На серці пісню береже.

І жде життя крізь жадну спрагу, 

Коли звільниться пісня вже.


Вона не змовкла на поталу

Виттю безумних завірюх

І струнний дзвін між дзвін металу

Так само чистий сіє звук.


З чийого гульбища похмілля?

Яким отруєна питвом?

Тайком підземне новосілля

Чатує змученим єством.


То може, щоб у пору пізню

Ганьби уникнути й біди, 

І не питати вже про пісню

Забувши про її сліди.


3


Багато літ я бив каміння

Не гнівним ямбом, а кайлом.

Надбав з ганьби злочинця вміння

Міцніти правди торжеством.


Хай не душі завіти в лірі, 

А тіла тлінного снагу

Таю в нетопленій квартирі

На скрижанілому снігу.


Де над моїм безсмертним тілом, 

Що загортає в тьму зима –

Плач завірюхи в платті білім, 

Яка вже вижила з ума.


У шалі плакальниці в стужу, 

Бач, завірюсі невтямки, 

Що тут хоронять перше душу, 

Замкнувши тіло під замки.


Та, здавна маючи за друга, 

В мені не бачить мертвеця, 

Все виє в танці – завірюха, 

Танцює й виє без кінця.


4


Чи не квіткам, очам Анюти, 

Й камінню цілий міх казок

Я в добрий час зумів утнути

«Четьї Мінеї» на зразок?


Та все, що шепотів старанно

Для скал, дерев і для ріки, 

Все, що співзвучно й бездоганно

На мові гір зійшло в рядки, –


Псалми, елегії, балади, 

Що склав для них я на віку, 

Немислимо переспівати

На мову звичну нам, людську.


Збагнути треба цю задачу

Не в милозвучному слівці –

Здригався щоб папір від плачу

В чиїйсь натрудженій руці.


А всі любителі просвіти, 

Квіткових рим відклавши звіт, 

Зуміли врешті-решт узріти

І лопуха зелений світ.


Щоб стид пройняв за слів неволю

Й від жаху кожен холодів

В російській казці, повній болю, 

Серед безпам’ятних льодів.


5


Весни відлуння трепетало, 

Між скал з ріки гриміла мла, 

Невміло з поспіху й невдало

В ліску конвалія цвіла.


Хоч віщували дні негоду

Й нечастий промінь в пору цю

Сліпучим щастям мав нагоду

Проблиснути з-за хмар свинцю.


В тих промінців надію світлу

Вп’ялась конвалія сліпцем, 

Готова з ними в мить розквітлу

На вітрі згинути живцем.


Жагу листків в весни виставу

З поклоном сонечку несла, 

Не мала й помислу про славу, 

Лиш слово вольне берегла.


6


Де ж пісня? За яку провину

Їй, не жалкуючи трудів, 

Слова змітали в хуртовину, 

Вкривали брилами льодів?


Хоч пісня все ж не замовкала.

З чийогось болю й самоти

Натхненно мужності шукала, 

Щоб честь у муках зберегти.


Звучить вона в єдинім хорі

Звірів, рослин, на хмар межі.

Вторить їй в Беринговім морі

Стихія в грізному вірші.


І на вітрах скриплять ворота

Розкутих словом городів, 

І пісня видихне з болота

І добереться до садів.


Хай чоботи в грязюці й глині, 

Іде, без слави й нагород.

І рот її в лісній малині, 

В гримасі судороги рот.


Вона, пилюкою рудою

Покрита з ніг до голови, 

Стоїть тайговою бідою

Перед заставами Москви.


Вона таке в казках ославить, 

Так заспіває з-під пера, 

Що не збагне професор навіть, 

Як донести до школяра.


Їй не потрібно хрестоматій, 

А тільки вуха і серця

Між тьмяних блисків у кімнаті

З огню тремтячого скіпця.


Щоб рукописними рядками

Відкрити суть жахних речей

І вірш не міряти крапками –

До світу не склепить очей.


_


1


Пусть по-топорному неровна

И не застругана строка, 

Пусть неотесанные бревна

Лежат обвязкою стиха, –


Тепла изба моих зимовок –

Одноэтажный небоскреб, 

Сундук неношеных обновок, 

Глубоко спрятанный в сугроб, 


Где не чужим заемным светом, 

А жарким углем рдеет печь, 

Где не сдержать ничьим запретам

Разгорячившуюся речь.


2


И я, и ты, и встречный каждый

На сердце песню бережет.

А жизнь с такою жадной жаждой

Освобожденья песни ждет.


Та песня петь не перестала, 

Не потонула в вое вьюг, 

И струнный звон сквозь звон металла

Такой же чистый сеет звук.


На чьем пиру ее похмелье?

Каким вином она пьяна?

На новоселье в подземелье

Она тайком приведена.


А может быть, всего уместней

Во избежание стыда

И не расспрашивать о песне, 

И не искать ее следа.


3


Я много лет дробил каменья

Не гневным ямбом, а кайлом.

Я жил позором преступленья

И вечной правды торжеством.


Пусть не душой в заветной лире –

Я телом тленья убегу

В моей нетопленой квартире, 

На обжигающем снегу.


Где над моим бессмертным телом, 

Что на руках несла зима, 

Металась вьюга в платье белом, 

Уже сошедшая с ума, 


Как деревенская кликуша, 

Которой вовсе невдомек, 

Что здесь хоронят раньше душу, 

Сажая тело под замок.


Моя давнишняя подруга

Меня не чтит за мертвеца.

Она поет и пляшет – вьюга, 

Поет и пляшет без конца.


4


Не для анютиных ли глазок, 

Не для лобастых ли камней

Я сочинил немало сказок

По образцу Четьи-Миней?


Но все, что я шептал сердечно

Деревьям, скалам и реке, 

Все, что звучало безупречно

На этом горном языке, –


Псалмы, элегии и оды, 

Что я для них слагать привык, 

Не поддаются переводу

На человеческий язык.


Так в чем решенье той задачи, 

Оно совсем не в пустяках.

В том, чтоб тетрадь тряслась от плача

В любых натруженных руках.


И чтоб любитель просвещенья, 

Знаток глазастого стиха, 

Ценил узорное тисненье

Зеленой кожи лопуха.


И чтоб лицо бросала в краску

От возмущенья и стыда

Земная горечь русской сказки

Среди беспамятного льда.


5


Весною все кричало, пело, 

Река гремела возле скал, 

И торопливо, неумело

В подлеске ландыш зацветал.


Но день за днем одно ненастье, 

И редкий, жгучий солнца луч

Как ослепительное счастье

Порой выглядывал из туч.


За эти солнечные нити

Цветок цеплялся как слепой

И лез туда в поток событий, 

Готовый жертвовать собой.


И кое-как листы расправя, 

И солнцу выйдя на поклон, 

О славе думать был не вправе, 

О слове вольном думал он.


6


Так где же песня в самом деле?

Немало стоило труда, 

Чтоб разметать слова в метели, 

Их завалить кусками льда.


Но песня петь не перестала

Про чью-то боль, про чью-то честь.

У ней и мужества достало

Мученья славе предпочесть.


Она звучит в едином хоре

Зверей, растений, облаков.

Ей вторит Берингово море –

Стихия вовсе не стихов.


И на ветру скрипят ворота

Раскрепощенных городов, 

И песня выйдет из болота

И доберется до садов.


Пусть сапоги в грязи и глине, 

Она уверенно идет.

И рот ее в лесной малине, 

Сведенный судорогой рот.


Она оранжевою пылью

Покрыта с ног до головы, 

Она стоит таежной былью

Перед заставами Москвы.


Она свои расскажет сказки, 

Она такое пропоет, 

Что без профессорской указки

Едва ли школьник разберет.


И ей не нужно хрестоматий –

Ей нужны уши и сердца

И тот, дрожащий над кроватью, 

Огонь лучинного светца, 


Чтоб в рукописной смутной строчке

Открыть укрывшуюся суть

И не искать ближайшей точки, 

А – до рассвета не уснуть.


НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.04.2017 Поезії / Любовний вірш
Ясніє сутінь цвітом абрикоси
27.04.2017 Поезії / Драматичний вірш
Ні кроку назад!
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.08.2017 © Ірин Ка / Патріотичний вірш
Слава Україні
24.08.2017 © пі - падіння деградація занепад / Вірш
Незалежність
24.08.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Вірш
Хай квітне Україна
24.08.2017 © Борис Костинський / Патріотичний вірш
До Дня Незалежності України
24.08.2017 © Вікторія Івченко / Філософський вірш
"На дворі – ніч… Серпневі сяють зорі…"
ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Високі широти
21.04.2017
ПРО ПІСНЮ
19.07.2017
Від сонця...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 66  Коментарів:
Тематика: Поезії, Поема
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +41
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +52
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +74
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +33
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
08.02.2012 © Серж
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
17.09.2012 © Тетяна Чорновіл
18.05.2011 © Лукан Наталья
19.07.2017 © Степан Лепех
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди