22.04.2017 23:23
для всіх
309
    
  6 | 6  
 © Олена Вишневська

НарЕчена

НарЕчена

Це світло від тіней, а тіні від світла, бо ти, 

Мов Янгол, зійшов. Увійшов у зачинені двері.

Ти звідки дізнався паролі до світу містерій

Моїх, де одвічно луною печаль самоти?


Де я споконвіку чекала на тебе. Прийди.

Знайдися. Наснися. Здійснися. Лиш раз і назавжди.

Кому яке діло до нашої, любий мій, правди, 

Коли нам байдуже до їхньої? Зимно... Сади


Покрилися інеєм. Нуль. Далі мінус. Мороз

Світанки гаптує і кригою сковує простір.

І подих без тебе в`їдається в груди, мов постріл:

Ти - більш за повітря (як вірш, між хурделиці проз).


Я чую, як вітер зриває суцвіття з дерев, 

Кидає його на збудовані (ким? скажи) мури.

Вони розбиваються. (Ми ж не посмієм?) Похмуро

Вглядається небо. Струною натягнутий нерв


Тремтить, але далі вібрує під пальцями день

І ніч йому вслід перешіптує завчені звуки

Мелодії серця. І я відаю тобі в руки

Себе - і збуваюсь у блюзових ритмах пісень.


Заграй мене. Хочеш? Покличеш - озвуся. Імен

Мені не давай: я наречена бути з тобою -

Весною. Журбою. Веселкою. Навіть війною

З собою. І Сонцем єдиним з мільйонів знамен.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.04.2017 22:00  Тетяна Чорновіл => © 

Стрімка й тендітна водночас лірика кохання. Краще важко сказати!

 25.04.2017 09:00  Тетяна Белімова => © 

Хочеться розтягнути на цитати, а потім ці цитати скласти докупи. Твої вірші, Оленочко, ніби тату на серці, бо вибиті там довіку, бо "це світло від тіней, а тіні від світла..."
Пиши ще! Завжди чекаю Твоїх творів)))

 23.04.2017 07:34  Каранда Галина => © 

супер