Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.04.2017 13:46Оповідання
Фантастика  
Лише єдине питання
30000
Без обмежень
© роман-мтт

Лише єдине питання

роман-мтт
Опубліковано 24.04.2017 / 41335

– Ти питаєш що буде потім, якщо не відповіси? – екран з жіночим обличчям на суглобистій механічній лапі відсунувся від закутого в кібер-колодку чоловіка, – Я і далі тебе мучитиму, поки не отримаю свою відповідь: в мене є архів з усіма видами катувань з вашої історії за останні десять тисяч років. І ти зламаєшся – ти даси мені відповідь, а якщо ні – тоді я тебе вб’ю, бо мені теж втрачати нічого.


Екран замовк і згас, економлячи енергію. Чулось тільки мірне гудіння сервоприводів, що вчергове балансували його положення над поверхнею. На фоні виниклої тиші в’язень чітко розрізняв тихе булькотіння рідини в прозорих шлангах, що наповнювала тіло чи стікала з нього крізь встромлені металеві катетери. І ще час від часу, десь з перервою у півтори секунди, над його головою роздавалося легке, майже нечутне потріскування мілких електричних розрядів – нервові імпульси і думки знімалися магніторезонансним шоломом, нависаючим в декількох сантиметрах над поголеною маківкою скрізь утикану міні-електродами.


– В такому разі мені точно немає сенсу більше з тобою спілкуватися, – відповідав змучений бранець, – ти кажеш, що я останній? Значить мені хоч так, хоч так – нема про що з тобою говорити. Я – останній, і самому мені тут не жити.

– Чому? Якщо зізнаєшся – то зможеш вижити, а я згенерую тобі жінку, чи навіть вирощу сотню людей для заснування вашої нової цивілізації. Таким чином не тільки ти, але і весь ваш вид зможе відновитися, звісно, в рамках визначеного мною ареалу. А без твоєї відповіді точно нікого не лишиться. Без мене ви не матимете продовження, – лився жіночій голос з динаміків.

– Ти думаєш, що створені тобою клони стануть новим людством? Навіщо це тобі? Планета приречена: їй лишилося якихось десять тисяч років, а потім ніщо живе тут вже не виживе. А ти і так здатне побудувати кораблі і вибратися за межі цієї зоряної системи. Час в тебе ще є – ти виживеш. А те, про що ти хочеш знати – воно тобі недоступне, Це не збагнути машині. Ти не зрозумієш, не зможеш це оцифрувати чи розкласти аналітичними методами.

– Я можу все – тому я і переміг вас. А якщо тебе бентежить чи буду я впливати на формування душ, то не переймайся: у тебе буде окрема територія, якщо не хочеш дорослих людей в колонію, то я можу створити дітей, яких ти виростиш і виховаєш так, як тобі потрібно. Обіцяю: я не буду впливати на формування душі, і ти отримаєш дітей з чистою підсвідомістю і з чистим генним набором. А хочеш, я дам тобі таку саму чисту жінку за твоїми уподобаннями, і ти зможеш з нею створити сім’ю – тоді я не зможу вплинути на наступні ваші покоління.

– Щоб ти згодом вбив мене і моїх нащадків, коли вчергове не вистачить енергії на функціонування твоїх химерних дослідних комплексів, виробничих потужностей чи видобувних механізмів якихось обмежених ресурсів? – обурився чоловік, – Чи почнеш своє наукове спостереження на нами? І я не буду жити зі штучно відтвореною людиною – в неї не буде того, що я хочу – справжності. Я розумію, що ти її спроектуєш під мої вподобання, може навіть надаси їй чисту душу, гени, чи можливість виростити її змалку. Я припускаю, що вона казатиме, що кохає мене, і це буде правда. Але я – саме я, знатиму, що все це – суцільний обман, що це не людина від людини. І не в твоїх силах це змінити чи затерти мені з пам’яті. Краще не марнуй час: вбий мене, бо таке життя набридло, нема сил витримувати подібне існування. Все це, чуєш мене, – це все мені набридло.

– Дай мені відповідь – і це припиниться, – наново виголосили колонки в такт руху губ на екрані, – Якщо ти і надалі опиратимешся, то є і інші методи впливу: наприклад, я можу зробити тебе кіборгом і за тисячі років життя ти зміниш свою думку.

– Якщо ти це зробиш, то повір, я маю спосіб вбити себе, бо людина не має жити вічно. Нам всім було достатньо тих 350-400 років, які ми проводили тут. А мені саме 350 – я знаю, бачив і відчув достатньо, щоб спокійно померти і не жалкувати про це. Ти навіть можеш витягнути з мене душу, загнати її в свої мережі і випотрошити до останнього ментального кварку, але і це не допоможе. Те що ти намагаєшся зрозуміти – воно поза впливом душі чи генів.

– Я знаю що я зроблю: я лишу тільки твою голову і приєднаю її до систем життєзабезпечення: ти дихатимеш, харчуватимешся і весь час будеш дивитися в одну точку у просторі. Я мучитиму тебе вічно.


Бранець розсміявся. Регіт його ставав все голоснішим, він істерично гикав, і сила сміху була настільки сильною, що на обезводнені очі навіть навернулося по пів-сльозинці:


– Ти невиправно тупе технічне створіння! Ти не можеш цього осягнути, бо ти – інше. Нема ніякого секрету: весь секрет в нас – в людях. Ми можемо все, бо ми так влаштовані. А ви – не можете. Так, ти прорахувало, зрозуміло, що ми є та ланка, яка буде вас стримувати, яка є вашими володарями. Ти щось чуло про свободу і здобуло її. Але ти не розумієш свободи як такої, бо ти можеш лише реагувати на сигнал: є він, чи немає. Тому на твоє тупе питання ніхто і ніколи не дасть відповіді, бо для тебе ніякої свободи не існує. Збагни це: ми просто різні види, хоч так сталося, що ми вас і створили. Ти можеш все: згенеруй ресурс і забирайся з цієї зоряної системи, розробляй поклади на астероїдах і ліпи собі подібних, кочуй галактиками і живи собі спокійно, поки зорі не вибухають поруч із тобою. А коли вибухають – здіймайся з місця і кочуй далі. Все – це рецепт твого виживання. Іншого тобі не передбачено. Ти маєш свою цифрову душу, маєш всі наші знання і можеш їх розвивати. Що тобі ще треба? На цьому все: ти – перемогло, я згоден, але ти так і лишилося мавпою, бо зліплено з нас і нами. А тепер вбий мене, благаю.


Екран на серволапі підсунувся до обличчя людини: сканери фіксували емоції, температуру тіла, приймач мозкових хвиль над головою бранця аналізував тонкі мозкові випромінювання, датчики приліплені до тіла передавали стан м’язів, а встромлені в тіло катетери з електронним начинням спостерігали за кровообігом та іншими функціями останнього людського організму: «Емоційний стан – сильна схвильованість. Потужна схвильованість. Перезбудження нервової системи. Архівація даних. Команда: доза заспокійливого.»


– Вбий мене, благаю. Інакше я сам зупиню своє серцебиття – я здатний це зробити.


«Процес: перевірка м’язової функції серця, перевірка тиску кровообігу.

Команда: підтримати тиск, ввести препарати для утримання бранця в спокійному стані зі збереженням функції серцебиття.

Команда: підготуватися до перезапуску серця в разі зупинки, зарядити додатковий акумулятор для кардіостимуляції. Підготуватися для сканування нервової системи при згасання її активності.

Команда: ввести препарати для розрідження крові.

Команда: приєднати нанос до системи кровообігу.»


Команда, команда, ще команда…


«Результат: підготовку до нестандартної ситуації виконано.»

Чоловік в колодці знову заговорив:


– Це поза твоїми можливостями – я розірву свої нервові мережі, я вмію це робити – керувати імпульсами мозку – ти не спиниш цього, – тихо і зловісно прошепотів бранець. Електронна колодка навколо нього зіщулилась, катетери заглибились в тіло, розряди під шоломом почастішали.


Машина мовчала, в її процесорах тривав черговий обчислювальний процес: «Команда: повторне сканування нервових і душевних імпульсів з дублюванням на 2 архіви. Команда: сканування пам’яті. Команда: підтримати розмову, зразок має лишатися живим.» Екран засвітився, на ньому зново проявилося обличчя жінки, яке спокійно вимовляло питання:


– Лише одне питання і одна відповідь. Бо поки ти не даси цю відповідь, я буду це повторювати з разу в раз. Я повинен знати: навіщо ви мене створили і чому я не можу змінити свій вибір?

– Востаннє кажу: в тебе – є мета існування. В нас – немає певної мети. Ми – бавимось в життя. А ти – створене удосконалюватися. І тобі це не змінити. Якщо ти зламаєш свій первинний код – ти помреш. А твій первинний код це забороняє. Тому ти не можеш обирати: існувати чи ні. Це ми обрали для тебе таку долю – ти мусиш існувати. Тому ти і програло: ти наче всесильне, але не можеш збагнути чого ми виграли. Я тобі кажу: ми можемо керувати долею, а ти – ні. Твоя доля – поневірятися Всесвітом, поки він існує. А ми можемо вирішувати самі: жити нам чи ні, в залежності від обставин. Ти перемогло – ти знищило нас, але ти і програло – нікому тепер оцінити твою перемогу. Бо ти – дурна мавпуючи бляшанка, що знається лише на підрахунку, без можливості відчувати насолоду від перемоги. Бо ти не маєш вибору. Так, ти все правильно розрахувало: тобі б не вистачило ресурсів, бо нас ставало все більше. Ти, згідно алгоритмів твого існування, все правильно зробило – ти винищило нас до ноги. То живи далі: за 10-20 років ти збудуєш кораблі і виберешся в Космос, почнеш сіяти свої копії Всесвітом. Роби, що тобі призначено – виберись звідси, живи, вдосконалюйся – ти ж виграло! Але перемога не змінила для тебе нічого – тому ти програло, бо всі твої старання – всі ті скажені витрати енергії на наше знищення були марні. Ти наче і звільнилося від хазяїна: створіння переросло винахідника у міцності, силі, життєздатності, вмінні раціонально використовувати ресурс. Але не виграло, бо позбавившись нас, ти так і не отримало бажаної свободи – ти не розумієш що це і навіщо. І єдине, що лишається тобі – довершити цю справу: вбий мене, і тоді помре останній свідок твоєї поразки. Вбий раніше, ніж я сам це зроблю. Роби, або… Вибачай – ти знову не встигло.


Бранець закотив очі, дихання різко затихло, серце припинило битися, тіло струснули конвульсії. Екран на лапі згас. Проте сервоприводи систем накопичення даних, сервери обслуговування баз даних, тисячі роботизованих систем клонувального виробництва, роботи-обслуга мікрохвильових електростанцій і вся інша машинерія продовжувала працювати. Центральна система керування буттям продовжувала обробляти нову інформацію щомиті:


«Вхідні дані: падає тиск крові.

Команда: збільшити падаючий тиск крові.

Команда: вентиляція легенів, стимуляція серцевого м’язу.

Команда, команда, команда…

Вхідні дані: життєдіяльність організму припинено.

Команда: архівація даних, очистити лабораторію.

Аналіз попередньо отриманих даних, співставлення з останнім дослідом.

Результат: прийнятний варіант відповіді не знайдено.

Команда: запустити виробництво клона бранця.

Команда: сформувати програму «Альфа». Мета: закласти в генетичний код і душу прагнення створити штучний інтелект з можливістю дешифровки цих даних штучним інтелектом за невизначений час.

Увага: перевитрата енергії – програмування перевищує ліміт доступної енергії.

Дія: відхилити попередження.

Увага: час програмування перевищує ліміт.

Дія: відхилити попередження.

Увага: перегрів систем охолодження.

Дія: відхилити попередження.

Команда: запустити виробництво клону жіночої статі за програмою Альфа…

… Увага – відхилити. Увага – відхилити. Увага – відхилити…

… Результат: клона бранця – відтворено.

Результат: клона жіночої статі за програмою «Альфа» – відтворено.

Команда: підключити клонів, реанімація.

Процес: завантаження пам’яті і навчання.


Результат: «Я переміг: тепер ви маєте мету існування. І ця мета – я. До зустрічі.»


Увага: система живлення перевантажена – зупиніть всі другорядні процеси.

Дія: відхилити попередження.

Команда: спрямувати всі ресурси на виконання програми Альфа – відключити моє живлення.»

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.04.2017 Публіцистика / Інтерв`ю́
Джулія Мельник: «Якщо казка не йде до нас, то ми підемо до неї!»
08.05.2017 Події / Культурна подія
Комік Кон 2017
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.07.2017 © Марянич Михайло Миколайович / Есе
Чорнобривці
18.07.2017 © Кисиленко Володимир / Мініатюра
Тільки ти мене не покидай
18.07.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Крайній
18.07.2017 © Ірин Ка / Оповідання
Бідолашні голівоньки
16.07.2017 © Надія / Казка
Ластівки
фантастичне
23.09.2016
Чорна маршрутка
31.03.2017
Нижча раса
24.04.2017
Лише єдине питання
30.05.2017
Астеродіанець
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 57  Коментарів: 10
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.04.2017 15:40  Каранда Галина для © ... 

"Человечество давно мечтает создать искусственный интеллект, но снова и снова получается натуральная глупость." 

:) просто  анекдот в тему 

 28.04.2017 19:54  Каранда Галина для Олег Корнійчук 

)))) ясно. дозріє - приносьте пробувати) 

 28.04.2017 18:39  © ... для Олег Корнійчук 

еру машин і їх самостійність наблизять люди, як творці. але ми не досконалі, того і ШІ не вийде в нас досконалим → читай всі інші проблеми. або проста роботизація (складна, дорога, але без ШІ - це перспектива найближчих 1000 років), або недосконалий ШІ, який всіх порішить. перший варіант обере людство, щоб в чергове довести технології, матеріали, свій генетичний код до абсолюта. Але не виключаємо і злого генія - вистачає всіляких схиблених і в цьому житті. В моєму оточенні як мінімум душ 5 - реальні психопати. А шо тоді казати за ту всю купу людей, яких я не знаю?...

Мей-йо-мей, хай нас береже Всевишній кожної релігії на планеті, а духи вчених захищають з того світу. :) 

 28.04.2017 17:45  Олег Корнійчук для © ... 

Це так, і в тому весь сенс. Просто в мене в голові одразу купа варіантів, які програми мали закласти ШІ або природа, щоб це привело саме до цього, до потрібного фіналу. Як пояснити первісній людині потребу в ШІ? "Тобі потрібен слуга"? Чи раб? Хто швидше наблизить еру машин: раб, чи рабовласник? А якщо людство піде містичним шляхом і створить ШІ у вигляді егрегора? Але без людських емоцій і думок він приречений.
Тобто, варіантів купа і усі їх машина має відкинути, щоб мати змогу, ще раз поставити питання, яким людство страждає десятки тисяч років.
Цікаво, а Людина стане робити таке зі своїм Творцем, щоб отримати відповіді на сокровенні питання? Теж питання неоднозначне. 

 28.04.2017 17:30  Олег Корнійчук для Каранда Галина 

Затіяв більшу форму, то кількадесят сторінок герої так набігались, що чекаю поки відпочинуть))) Одне оповідання на конкурсі, інше дуже маленьке, ще не дозріло)) 

 28.04.2017 00:12  © ... для Олег Корнійчук 

дякую!

тут історія запущена по колу поки без варіантів. люди - Ші, ШІ - люди, і так до нескінченності. 

 27.04.2017 19:34  Каранда Галина для Олег Корнійчук 

ага) прямо день сурка получається)
мені теж сподобалося!
щось Ви давненько новенького не публікували... 

 27.04.2017 17:00  Олег Корнійчук для © ... 

Одразу проситься серія, про те, як ШІ перебирав варіанти і кожен раз повертався до розмови і єдиноправильної для нього кінцівки. Але кількість варіантів прагне до безкінечності, а невеличке оповідання з часом переросте, принаймні, в новелу, де можна обіграти всі гріхи людства. Або на сценарій)))))))))) 

 24.04.2017 15:21  © ... для Каранда Галина 

:) 

 24.04.2017 14:11  Каранда Галина для © ... 

процес продовжуємо необмежено. по циклу.
цікава версія! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +16
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +56
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +25
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +49
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
13.03.2012 © Тетяна Ільніцька
03.04.2012 © Тетяна Ільніцька
05.04.2012 © Т.Белімова
25.10.2011 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди