27.04.2017 10:12
18+
634
    
  8 | 8  
 © Оля Стасюк

Мій біль

Мій біль

Від серця нитка тягнеться до тебе, 

Крізь темне небо, кілометри хмар.

Мій сон, мій біль, моя земна потреба, 

Насущний хліб і зброє від примар!

Навколо шум, нова вселенська битва, 

Пекельний світ, людей сірчаний дим...

Твоя любов, невинна, як молитва, 

Вже стільки часу бореться із ним.

Як язики вогню, як змії – натовп:

Клубочеться навколо і сичить.

Ми в ньому вже присуджені на страту, 

На сотні гільйотин, арен, корид!..

Ти нині - сила, сталь моя і зброя.

Але ж збагну, коли мине цей жах:

Я – дівчина.

Я – дівчина, не воїн, 

Із тремом рук в твоїх міцних руках.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.04.2017 09:05  Тетяна Белімова => © 

Осягнення своє суті через кохання завжди найповніше, найвагоміше... Дуже гарно, Олю))

 27.04.2017 21:30  Тетяна Чорновіл => © 

Красива, стрімка поезія!
Нехай міцні руки завжди будуть поряд.
Тоді ніякі страти не страшні!

 27.04.2017 16:18  Олена Вишневська => © 

Олю, щирі захоплення твоїм талантом!