29.04.2017 17:00
Без обмежень
107 views
Rating 5 | 4 users
 © Надія

Автограф

«Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне — то любов, а чорне — то журба»



Сум огорнув моє серце і душу… 29 квітня 2016 року перестало битися серце Народного артиста України, видатного співака Дмитра Гнатюка.


Доля подарувала мені щасливу мить спілкування з цією великою людиною.

Це відбулося 25 вересня 2004 року у місті Куп’янську, де відбувалася акція на підтримку кандидата в Президенти В. А. Ющенка. На площі перед будівлею райдержадміністрації зібрався чималий натовп людей. Було багато автобусів, якими привезли активістів з сусідніх районів. Акція довго не починалася, тому що у місті вимкнули світло. З вікон будівлі держадміністрації визирали представники місцевої влади, але ніхто нічого не робив. Через деякий час приїхала пересувна електростанція. Увімкнули генератор, подібно до того, як це зараз роблять у кримських містах. Стало дуже шумно.


На сцені з’явився Народний артист Анатолій Паламаренко. Потім зі словом до присутніх звернувся український письменник, народний депутат України Володимир Яворівський. У натовпі почулися образливі вигуки. Серед присутніх виділялася група молодиків у шкіряних куртках з плакатами в руках «Нашизм не пройде». У такій же чорній шкіряній куртці я побачила дівчину з мегафоном в руках. Саме вона вигукувала заздалегідь заготовлені заклики. Недалеко від них стояли міліціонери, але жоден з них навіть не поворухнувся, щоб стримати порушників правопорядку. Всі здогадувалися, що це організовані групи, метою яких було зірвати акцію. Всі знали, звідки дме вітер.


І ось на сцену вийшов Дмитро Гнатюк. Я дивилася на нього, затамувавши подих. Колись давно я була на його концерті в Харкові, коли навчалася в інституті. Сидячи на гальорці, не могло бути і мови про якесь спілкування. А тут я бачу його перед собою, на відстані простягнутої руки. Я не вірила своїм очам. Звичайно ж, я одразу подумала про автограф. Гнатюк заспівав своїм могутнім, красивим, неперевершеним голосом… Саме в цей час молодики почали активно викрикувати ганебні слова, улюлюкати… Мегафон розривався від брутальщини. Співак не втримався і звернувся до них зі словами: - Люди! Що ви робите? Як вам не соромно?


Та його слова зависли у повітрі, а молодики продовжували і далі свою брудну справу. Закінчився виступ. Я протиснулася через натовп до східців біля сцени. Але мене далі не пустили два здорованя, очевидно, охорона артиста. Я почала їх умовляти, щоб вони дозволили підійти до Гнатюка (дуже вже хотіла взяти у нього автограф!). На моє щастя, з’явився сам Дмитро Михайлович. Він зупинив охоронників і спустився до мене. Я подала йому свій записник, з проханням дати свій автограф.


Артист запитав у мене, хто я така. Я йому розповіла. Він взяв мою руку обома своїми великими руками, стиснув її у теплих долонях зі словами: - Бажаю Вам, Надіє, щастя, радості, успіхів у праці і світлого майбутнього! Я теж вчитель. Пишаюся цією професією!

Потім він старанно вивів на аркуші своє прізвище – «Д. Гнатюк». Віддав записничок, знову потиснувши мені руку на прощання. Так я отримала автограф від великої людини, славетного співака України!


Пісні у виконанні Дмитра Гнатюка житимуть вічно!

Земля йому пухом… Вічна пам`ять...


05. 05. 2016 рік

Світлина автора

Смт Шевченкове 05. 05. 2016 рік



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Неожиданная встреча / | Надія». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Пісня про рідний край / Вірш | Надія».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.05.2018 20:42  Наталія Старченко => © 

Спасибі, мені було дуже цікаво прочитати цю історію. 

 30.04.2017 20:34  © ... => Борис Костинський 

Дякую, Борю. Правди нікуди діти. Таке було.

 29.04.2017 23:02  Борис Костинський => © 

Цікава історія, Надя! Дмитро Гнатюк був реальним Голосом України, хоча йому доводилося чимало пристосовуватися та співати "партійних" пісень... 

 29.04.2017 20:52  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Так, Великий Майстер пішов від нас, але пам`ять про нього назавжди залишилась в наших серцях. Тепло рук Дмитра Михайловича я і досі відчуваю у своїх руках. Це - щастя! ***Дякую Вам, Олександре Миколайовичу, за чудовий коментар! 

 29.04.2017 19:50  Панін Олександр Мико... => © 

Живе спілкування з живим Мистецтвом, з Митцем.
Радий за Вас.

Хай Майстер і надалі посміхається усім духовним і душевним людям! 

 29.04.2017 19:45  © ... => Костенюк 

І я Вам щиро дякую, пане Костенюк, за те, що читали. Хай щастить!  

 29.04.2017 18:29  Костенюк => © 

Дякую за публікацію. 

Публікації автора Надія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо