Пазурі у Серці
Декадентське
Навіює тиран любов і страх,
Кохана терпить, навіть не зітхає,
Він Серце, що так віддано кохає,
Стискає у незримих пазурах.
А жертви завжди – люблячі, живі
І сльози їх збігаються в озерця,
Тирана люті пазурі – криві
Не витягти, не розірвавши Серця!
Темнішає рожевий небокрай,
Згортаються даремні сподівання, ,
Дочасну зморшку в посмішці ховай,
І деспоту завдячуй за страждання!
Далеко ще фатальний апогей,
Тамує жертва біль не позітхає,
А Серце біль ховає від людей,
А Серце тихо плаче і кохає.
