Хто ми?
Ти йдеш за сонцем, блудиш у тумані,
Біжиш, біжиш... і падаєш на сніг.
Але ця мрія у тобі - омана.
І наздогнати ти її не зміг.
Тікай, тікай... та часу не хапайся.
Він сам собі і ворог, і душа,
Он скоро осінь - йди і не спиняйся.
Вона сьогодні гірша, ніж чужа.
Весна шумить - на те і дана воля.
Вдихни дощу. Торкнись моїх долонь.
Бо хто ж такі ми, як не власна доля?
Як вічний дощ у серці і вогонь?
Спрочинь лиш трохи. Палиці зітерті.
Дорожній пил розчісують вітри.
Хіба ж це сонце не боїться смерті?
Ми всі колись приречені піти.
