10.05.2017 11:53
лише 18+
222
    
  3 | 3  
 © Мальва Світанкова

...Узвишшя - сльозою

Як чорні тумани - по вишитій стелі,  

Теплицею миру - лелеча оселя. 

Як поле зелене покрите грозою 

Вклоняється землям, узвишшя - сльозою... 

Чекаючи з ночі коси горизонту,  

надіється жінка на вісточку з фронту. 

Дзвін слова "живий" - першим світлом єлею. 

Для неї. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.05.2017 19:10  Каранда Галина => © 

сильно

 10.05.2017 17:15  Ганна Коназюк => © 

Проникливо! Відчутно!
Дуже сподобалось!!!

 10.05.2017 12:50  Тетяна Белімова => © 

Неймовірний твір, Мальво... Ніби згусток надії...
Відчувся...