12.05.2017 01:15
для всіх
240
    
  4 | 4  
 © Юлія Шевель

Твої слова я й досі бережу

Твої слова я й досі бережу

Оті, що надіслав колись в конверті.

Хоч ми давно ступили за межу, 

Де гасне день, де час – коханець смерті.


Ти лікував цілунками мій світ, 

Ти розчиняв мене в своїх долонях.

Твоє «люблю», міцне, немов граніт, 

Ритмічно пульсувало десь у скронях.


Ти обпікав очима мою ніч, 

Сплітав волосся ніжними руками.

І був лиш подих, не було облич, 

І стеля загоралася зірками.


Ми не пускали осінь на поріг, 

Вона, натомість, плакала дощами.

І Жовтень безсоромно нас стеріг, 

Ховаючи обличчя за кущами.


Коли я спала – ти писав листи, 

Слова кипіли болем на папері.

Бо зблисне ранок – тобі треба йти, 

Позачинявши в серці усі двері.


Роки біжать, як краплі дощові, 

І ми давно не бралися за руки.

В шухляді кровоточать, мов живі, 

Твої листи – синоніми розлуки.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.04.2018 05:22  Каранда Галина => © 

Без названия

 15.05.2017 15:59  Панін Олександр Миколайович... => © 

"Коханці смерті" живуть, здебільшого, дуже довго.

"Листи у шуфляді" маркер кохання: якщо кровоточать, то кохання іще живе.

 13.05.2017 15:48  Світлана => © 

Як гарно, як чуттєво і як болісно! Дуже гарний вірш!

 12.05.2017 08:05  Тетяна Белімова => © 

Красиво, хоч і без міри сумно...