Як же легко!
Як же легко тікати в свої ілюзії,
І так легко згубитись в своєму світі.
Я не знаю своїх ворогів і друзів,
І лиш літо з весною - єдині квіти.
Як же просто розбити свою імперію,
Перебити героїв в кімнатах вежі.
Лиш там щастя тікає, мов легше гелію,
Воно знов збудувало рови і межі.
Та й від тої тривоги в житті не солодко,
І від втечі постійної скоро зірветься.
Як же, сонце, в моїх світах зараз холодно!
Я не зможу забрати цей холод до серця.
