15.05.2017 03:03
Без обмежень
33 views
Rating 0 | 0 users
 © Олександра

Вечір малював тебе

Вечір твої змальовував вчора очі,  

Зірка у небі сміялась сміхом твоїм.  

Я передала той спогад загубленій ночі,  

Я цю любов якось лісу іще заповім.  


Там, за вікном, грала весна іще досить пізно.  

Знову тепло розгубила на светрах зірок. 

Знаєш, нагадую знову, що ми надто різні,  

Що в цій любові занадто багато дірок. 


Але цей вирок вже серце давно не спиняє,  

Воно все терпить: і правду, і біль весь, і бруд. 

Вітер дощі над весною тихенько ганяє,  

Душі закохані знову чекають на суд... 

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Розмірено, зачеркнуто, поділено... / Вірш | ОлексАндра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Хочеш, я буду тебе любити? / Вірш | ОлексАндра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо