Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.05.2017 16:09Сонет
Про прекрасне  
10000
Без обмежень
© Лілія Ніколаєнко

Вінець для музи

вінок сонетів

Лілія Ніколаєнко
Опубліковано 18.05.2017 / 41732

1. Хто муза для митця? – гірка свобода, 

Із піднебесся таємничий глас.

Душа в мистецтві пілігримом бродить, 

Ламає простір і спиняє час.

Пізнає у печалях насолоду

Співець добра, паломник на Парнас.

Нехай бурлять навколо гріховоди, 

У чистоті ограниться алмаз.

Чому ж краса стражданнями карає?

Навік натхнення спокій украде.

Крізь терни пролягли шляхи до раю.

Із болю виростає сад чудес.

На подвиги творця благословляє

Супутниця у пекло і в едем.


2.

Супутниця у пекло і в едем –

Чаклунка-муза, дивна і зваблива, 

В поезії відродженням цвіте, 

Весні у коси заплітає диво.

Розкидує насіння золоте, 

Дарує сходам життєдайні зливи.

Одвічність, як мереживо, пряде, 

Зірками пише полум’яне чтиво.

Хоч голос діви лаврами шумить, 

Лукаву суть таїть небесна врода.

Обріс шипами травень-оксамит.

Отрута забороненого плоду

Жагою і наснагою кипить, 

Живе у пензлях, у словах і нотах.


3.

Живе у пензлях, у словах і нотах

Магічна сила волі та краси.

Повідай серцю, вічна музо, хто ти!

Навіщо маниш у казкову сіть?

Не скаже правди неземна істота, 

Хоч має сто облич і голосів.

Вона для серця – найсолодший дотик, 

Нектар омани та на рану – сіль.

От і мене навіки полонила

Мистецтва непохитна цитадель.

Фантазії богиня грішно-крила

Шляхами самозречення веде.

В душі палає золотим світилом

Могутній дух окрилених ідей.


4.

Могутній дух окрилених ідей

Здіймає всеосяжну бурю літер.

О музо, королево юних фей, 

Ти – янгол мій і безсердечний ідол.

Пекучий слід лишає твій елей.

Чи нарікать на тебе чи молитись?

Без пісні серце, ніби соловей, 

Смутніє в марноті та нудить світом.

Можливо, зловтішаєшся з невдах, 

Даруючи фальшиву нагороду?

У клітці рим співає гордий птах…

З тобою не порушити угоди

Тому, хто вибрав безкінечний шлях, 

Чия душа підкорює висоти.


5.

Чия душа підкорює висоти, 

Той зрікся назавжди земних принад.

Митець-Сізіф під гору камінь котить.

Вершина – потойбічна таїна.

Душа поета – загадка природи, 

Мов древо правди і гріховних знань, 

Цвіте натхненням і красою родить, 

Хоч болем буде страчена весна.

Так і мене дражнила хитра муза, 

Дала вінок із чорних орхідей –

Не лаври, а печаль прийняти мушу.

Вона живе усюди і ніде –

Моя любов – святиня і спокуса, 

Самітницею ставши для людей.


6.

Самітницею ставши для людей, 

Моя душа сама в собі блукає.

Натхнення пустоцвітом опаде, 

В тюрмі рядків сп’янію від одчаю.

Журботу притуливши до грудей, 

Я тишу на стіні утрат читаю.

Життя краси коротке, ніби день, 

Дорога досконалості – без краю.

Бентежна муза – мій суддя і кат.

На мрії вже чекають ешафоти.

Не кинуть люди навіть мідяка

За ці жертовні, вистраждані оди.

Кого торкнула чарівна рука, 

Той за красу приречений боротись.


7.

Той за красу приречений боротись, 

Хто не такий, як всі, – дивак, бунтар.

У дзеркалі людськім, як у болоті, 

Підступно посміхнеться самота.

У істини вінець без позолоти, 

Вінок поета – з вічних запитань.

Дає зерно любові диво-сходи, 

А люди топчуть золоті жита.

Слова і думи – витончена зброя, 

Хоч безліч у митця творінь-дітей, 

Не всім є місце у ковчезі Ноя.

За брамою страждань едем росте.

Та в боротьбі за небо батько-воїн

Прикутий до землі, немов Антей.


8.

Прикутий до землі, немов Антей, 

Карається і геній, і невдаха.

Жадаючи небес, німий Орфей

Буремне серце покладе на плаху.

Моя ж душа – театр і Колізей, 

Наповнені шаленістю і страхом.

Саме моє життя – чужий трофей.

Для вічності, ми, люди, лиш комахи…

О, музо! Забери сумнівний дар, 

Зніми з очей полуду, хай прокинусь!

Отруєний прокляттям твій нектар!

В прекрасного оманлива личина.

Твоя прихильність – заважкий тягар.

Чому ж така жорстока ти, богине?


9.

Чому ж така жорстока ти, богине?

Навіщо, музо, маниш на таран?

Сховався під обличчям янголиним

Підступний змій, що поневолив рай.

Без пам’яті в спокусу я порину, 

Хоч знаю – із піску цей дивний храм.

Лишив мені Пегас лише пір’їну.

У віршах-снах ятряться сотні ран.

Рукописи палають в пічці Бога.

У задзеркаллі німота кричить.

Ніхто не прийде і не дасть нічого.

Тяжіє над душею тінь століть, 

Та слову я молюся до знемоги, 

Натхнення-мука до небес горить.


10.

Натхнення-мука до небес горить.

Зболіле серце свято вірить в чудо.

Я музу кличу і молю навзрид.

Збирає розум почуття-приблуди.

Моє життя застигло поміж рим.

Якби мені повідав хтось, що буде, 

В душі напнула тисячі вітрил, 

Втекла б подалі від жаги-облуди.

Тепер запізно. Не віддати борг.

В’язниця без дверей – суцільні стіни.

Завів у пастку чарівний клубок.

Поезія – крута моя стежина.

В томливому полоні спить любов.

У тернові заховані перлини.


11.

У тернові заховані перлини

Збираю музі на бучний вінець.

Мої рядки для мене – вже рутина.

Сонети ці – безсилля, не взірець…

Святилище будую на руїнах, 

А світом править Золотий Тілець.

Жадоби розростається пухлина, 

Всьому тепер мірило – гаманець.

Служу тобі, богине, безкорисно.

Мов янгол з перебитими крильми, 

Тлумачу тишу-сповідь падолисту.

Чорнильний дощ усі думки розмив.

Хай в образах земних немає змісту, 

Та вічністю стає прекрасна мить.


12.

Одвічністю стає прекрасна мить, 

Мені б лише навчитись зупиняти…

Троянди поливаючи слізьми, 

Я вірую, що прийде в серце свято.

Як світла не існує без пітьми, 

Добра без кривди не дано пізнати.

Цілунок музи у душі щемить.

Безсмертя – це не радість, а розплата.

Моє життя, немов печальний міф.

О музо, закрута твоя вершина!

Здолати люту смерть хотів Сізіф.

Повідай, а яка моя провина!

Невже таїться гріх у чаші слів, 

Коли творіння чисте і глибинне?


13.

Коли творіння, чисте і глибинне, 

Пробуджує в серцях палкі пісні, 

Всміхається творцю щаслива днина, 

У сонці оживають чари снів.

Мої ж сонети, мов трава полину.

В душі скорбота, як іржавий ніж.

Чи в радості думки мої спочинуть, 

Чи біль мій переродиться у гнів?

Вертаюсь, щоб піти. Ходжу по колу.

Мов ефемер, живу на два світи.

Хоч сумніви холодним градом колють, 

Крізь хмари бачу райдугу мети.

Ця мрія, і реальна, і казкова, 

Вогнем в обійми Всесвіту летить.


14.

Вогнем в обійми Всесвіту летить

Натхнення, переболене на вірші.

У серці зріють чарівні плоди, 

Комусь – ростити, а збирати – іншим.

У римах недомовлене тремтить, 

Стікає на папір гаряча тиша.

Перо поріже душу на листи –

Дилеми несвідомого без рішень.

Поезія – це битва божевіль.

Ілюзій мед земну журбу солодить.

Нектар натхнення, мов отруйний хміль.

Стихія літер обпікає льодом

Яка ціна краси? – одвічний біль.

Хто муза для митця? – гірка свобода…


МАГІСТРАЛ

Хто муза для митця? – гірка свобода, 

Супутниця у пекло і в едем.

Живе у пензлях, у словах і нотах

Могутній дух окрилених ідей.

Чия душа підкорює висоти, 

Самітницею ставши для людей, 

Той за красу приречений боротись, 

Прикутий до землі, немов Антей.

Чому ж така жорстока ти, богине?

Натхнення-мука до небес горить.

У тернові заховані перлини.

Та вічністю стає прекрасна мить, 

Коли творіння, чисте і глибинне, 

Вогнем в обійми Всесвіту летить.

2016 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.05.2017 Поезії / Любовний вірш
Убий мене ніжно
19.05.2017 Поезії / Любовний вірш
У мене є шкідлива звичка – ти...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.06.2017 © Юлія Шевель / Вірш
Імітація життя
22.06.2017 © Георгій Грищенко / Вірш
Свято
22.06.2017 © Каранда Галина / Вірш
Яка ж ти довга, найкоротша ніч!
22.06.2017 © Ірин Ка / Жартівливий вірш
Не все те золото...
21.06.2017 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Чаклунська Ніч
Сонет Про прекрасне
18.05.2017
Вінець для музи
19.04.2017 © Іван Петришин
Так, сила щастя- у ілюзіях моралі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 30  Коментарів: 2
Тематика: Поезії, Сонет
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.05.2017 09:50  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дуже Вам дякую, що прочитали до кінця! Цей вінок для мене дуже важливий, бо в ньому я хотіла передати саму сутність поезії (зокрема, для мене самої).  

 19.05.2017 09:35  Тетяна Ільніцька для © ... 

Велика Ваша робота, Ліліє, і що вражає найбільше, - досконала у формальному плані. Повертатимусь, бо маю осмислити.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +36
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +65
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +55
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.05.2012 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
03.05.2011 © Наталі
01.02.2012 © Серж
11.05.2014 © Оля Стасюк
18.08.2011 © Микола Чат
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди