Які чарівні, мамо, вечори!
Присвята Мариничу Віталію Петровичу
(02. 02. 1992 – 22. 05. 2014)
Смарагдові цілують небо зорі.
І місяць усміхається згори,
Не вірю, що наразі час суворий.
Ви вчора всі наснилися мені,
Додому полетів би я на крилах!
Все добре, рідна, я не на війні…
Моя на небі зірка розгорілась.
З чорнильними очима тиха ніч,
Укрила нас шатром своїм казковим.
Не відав... смерть іде йому навстріч,
Мовчить чомусь зозуля загадково.
— Я, мамо, повернуся, одружусь…
Та думка обірвалась на цім слові.
Неначе об якийсь валун спіткнувсь…
Ще мить, і все заллється морем крові.
Кричить тривожно сойка між дерев.
Бійці лише за крок були від смерті.
Свист куль! Страшна заграва! Стогін! Рев!
Закляклий погляд… тіло розпростерте…
Серця у вісімнадцяти мовчать,
В бою убиті ворогом жорстоким.
Птахи в зажурі голосно кричать,
І сльози ллють кохані синьоокі.
Свічки... Стікають краплі воскові,
У траурі глибокому Рокитне…
Ридають верби й трави степові,
І небо почорніло там блакитне...
— Я, мамо, не загинув, я — живий!
Молись за мене, рідна, словом Божим.
Був на землі для нас останнім бій,
Та ми тепер з небес його продовжим!
20. 04. 2017 рік
Світлина з інтернету
Мешкав у великій родині. У батьків було троє синів, невістка, онук. Віталій закінчив училище, муляр-штукатур. Відслужив строкову службу, по поверненні працював у пожежній частині смт Рокитне Рівненської області.
У лютому звільнився з частини ДСНС та прийшов у військкомат. Призваний 10 квітня 2014-го. Після повернення збирався одружуватися. Розвідник, 51-й батальйон. Разом із підрозділом у травні 2014 року знаходився на бойовій позиції біля міста Волноваха (смт Благодатне Волновахського району Донецької області). Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост української армії був атакований проросійськими сепаратистами ДНР, які під`їхали до позицій української армії під виглядом інкасаторських машин, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, ПЗРК. У результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. У цьому бою Віталій загинув разом із 17 своїми бойовими побратимами.
Похований в Рокитному.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений
• 27 червня 2015 року — медаллю «Захиснику Вітчизни»;
• в частині ДСНС, де служив Віталій, відкрито меморіальну дошку .
Смт Шевченкове, 20. 04. 2017 рік
