20.05.2017 10:23
Без обмежень
98 views
Rating 5 | 4 users
 © Надія

Які чарівні, мамо, вечори!

Присвята Мариничу Віталію Петровичу

(02. 02. 1992 – 22. 05. 2014)



Які чарівні, мамо, вечори!

Смарагдові цілують небо зорі.

І місяць усміхається згори,

Не вірю, що наразі час суворий.


Ви вчора всі наснилися мені,

Додому полетів би я на крилах!

Все добре, рідна, я не на війні…

Моя на небі зірка розгорілась.


З чорнильними очима тиха ніч,

Укрила нас шатром своїм казковим.

Не відав... смерть іде йому навстріч,

Мовчить чомусь зозуля загадково.


— Я, мамо, повернуся, одружусь…

Та думка обірвалась на цім слові.

Неначе об якийсь валун спіткнувсь…

Ще мить, і все заллється морем крові.


Кричить тривожно сойка між дерев.

Бійці лише за крок були від смерті.

Свист куль! Страшна заграва! Стогін! Рев!

Закляклий погляд… тіло розпростерте…


Серця у вісімнадцяти мовчать,

В бою убиті ворогом жорстоким.

Птахи в зажурі голосно кричать,

І сльози ллють кохані синьоокі.


Свічки... Стікають краплі воскові,

У траурі глибокому Рокитне…

Ридають верби й трави степові,

І небо почорніло там блакитне...


— Я, мамо, не загинув, я — живий!

Молись за мене, рідна, словом Божим.

Був на землі для нас останнім бій,

Та ми тепер з небес його продовжим!


20. 04. 2017 рік

Світлина з інтернету


Мешкав у великій родині. У батьків було троє синів, невістка, онук. Віталій закінчив училище, муляр-штукатур. Відслужив строкову службу, по поверненні працював у пожежній частині смт Рокитне Рівненської області.

У лютому звільнився з частини ДСНС та прийшов у військкомат. Призваний 10 квітня 2014-го. Після повернення збирався одружуватися. Розвідник, 51-й батальйон. Разом із підрозділом у травні 2014 року знаходився на бойовій позиції біля міста Волноваха (смт Благодатне Волновахського району Донецької області). Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост української армії був атакований проросійськими сепаратистами ДНР, які під`їхали до позицій української армії під виглядом інкасаторських машин, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, ПЗРК. У результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. У цьому бою Віталій загинув разом із 17 своїми бойовими побратимами.

Похований в Рокитному.


Нагороди та вшанування


За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений

• 27 червня 2015 року — медаллю «Захиснику Вітчизни»;

• в частині ДСНС, де служив Віталій, відкрито меморіальну дошку .

Смт Шевченкове 20. 04. 2017 рік



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Війна 2014 Україна, Для дорослих, Про життя і смерть, Про війну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Останній дзвоник / Вірш | Надія». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Застереження / Вірш | Надія». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Надія.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.05.2017 09:56  © ... => Тетяна Ільніцька 

Пані Тетяно, нічого не зрозуміла.  

 22.05.2017 08:44  Тетяна Ільніцька => © 
 21.05.2017 08:36  © ... => Серго Сокольник 

Пам`ять про героїв житиме вічно. Дякую. 

 21.05.2017 03:30  Серго Сокольник => © 

Герої не вмирають 

 21.05.2017 02:17  Борис Костинський => © 
 20.05.2017 22:34  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую, Олександре Миколайовичу, за підтримку. Вічна пам`ять загиблим воїнам, які захищали рідну землю українську від агресора. 

 20.05.2017 22:30  © ... => Борис Костинський 

Твоя правда, Борю. Особисто я нічого не чекаю доброго від нашого сусіда, окрім зла. Надто глибока прірва утворилася між нами. А те, що вони вважають, що України немає, вже застаріло. Ми були, є і будемо! Хай кацапи обломаються. Безвіз є, інтернет їхній вже нам не бреше. Яка краса! Так що, потихеньку будемо вибиратися. 

 20.05.2017 22:23  © ... => Ольга Моцебекер 

Дякую, пані Олю, за коментар. Війна - це суцільне горе, смерть. Скільки скалічених, закатованих, загиблих... Скільки вдів і сирот, дівчат без своїх наречених... Прийде час, за все буде відповідати агресор. Питання тільки - коли?  

 20.05.2017 18:08  © ... => Костенюк 

Це правда...Сльози ллю, себе вбиваю... і все одно пишу... Інакше не можна. Треба писати. Люди повинні знати своїх героїв-захисників. 

***Дякую Вам за відгук! 

 20.05.2017 17:48  Ольга Моцебекер => © 

Шкода( Скільки таких хлопців не повернулося! Скільки синів, скільки не створених пар, ненароджених діток лихо_війна відняла у матерів.

Чуттєвий вірш. Світла пам"ять молодому воїну. 

 20.05.2017 17:17  Костенюк => © 

Боляче. Таке писати - себе вбивати. 

 20.05.2017 15:02  Борис Костинський => © 

Низький уклін тобі, Надя, за цей матеріал! А війна на Донбасі не припиниться, поки не розвалиться Росія. Відродження СРСР - ідея не тільки Кремля, а мільйонів пересічних москалів! Саме тому Путін і розпочав своє кремлівське володарювання з повернення гімну СРСР, бо те - мед на душі кацапів. Так що, українцям чекати чогось іншого від "найкращого брата", окрім війни та провокацій, не варто. "Брати" масово вважають, що нема такої країни - Україна і нації такої, як українці, теж нема. Є лише МалоРОСІЯ та малоРОСИ.

 20.05.2017 14:28  Панін Олександр Мико... => © 

Героям Слава і вічна Пам`ять! 

Публікації автора Надія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо