20.05.2017 17:28
Без обмежень
66 views
Rating 5 | 2 users
 © Лілія Ніколаєнко

Віршовірус

Зачитали серця до дір, 

Самоспалені ми в ілюзіях.

Та не в моді давно Шекспір, 

І коханок не кличуть музами.


Я ламала себе й перо, 

Та в минуле немає потягу.

Віршовірус проник у кров, 

Лихоманять словесні протяги.


Ти в моїх віршоснах лиш гість,

Захмелілий від грішних дотиків.

Та повір хоч у всіх богів,

Не врятуєш від рим-наркотиків.


Темні вулиці наших мрій

Полонили сумні процесії.

Змієм-терном крізь нас проріс

Цей найбільший обман – поезія…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Любовний вірш, Про любов

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «У мене є шкідлива звичка – ти... / Любовний вірш | Лілія Ніколаєнко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Лілія Ніколаєнко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.05.2017 11:09  Олена Вишневська => © 

це хороший вірус) 

 23.05.2017 17:17  © ... => Тетяна Ільніцька 

Вельми дякую!!! 

 22.05.2017 08:34  Тетяна Ільніцька => © 

Класно! Особливо останній рядок)) Ще один вияв мистецтва поетичного, про яке Ви розмірковували в недавньому сонетарії.\

ПС: ілюстрація пасує ідеально))

Публікації автора Лілія Ніколаєнко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо