27.05.2017 22:36
для всіх
98
    
  - | -  
 © Сергій Семенов

Сивий сокіл

Давні зморшки лице до кісток посікли -

Він зайшов з під дощу до вагону.

Срібні краплі небесні, як сльози текли -

Наче привид ступив із перону.


Птах старий, що давно уже не літав, 

Як на прощу ішов між байдужих

І співав наче в себе і в інших питав:

«То куди ж ти летиш сивий друже?»


Між людей сивий сокіл як в лісі блукав

І за щастям не знайденим тужив.

І співав, наче відповідь в мене шукав:

«То куди ж ти летиш сивий друже?»


Ти не падай старий – це не фініш іще!

Так давай наші крила напружим!

Заспіваєм удвох під веснЯним дощем:

«То куди ж ти летиш сивий друже?»


Ти не падай старий – нам ще треба летіть, 

Хай ми щастя не знайдемо навіть!

Та із цього життя кожну мить, кожну мить

Ми собі подаруєм на пам’ять!


Ми усі в синю даль –хто летить, хто іде.

Там за обрієм що нас чекає?

Знаю точно - там серце розраду знайдЕ, 

Бо дороги без краю немає….

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!