29.05.2017 15:45
для всіх
100
    
  - | -  
 © Олександра

Дихаю знову

Дихаю знову

Дихаю, дихаю знову на повні груди, 

Сонце кидає тіні на смуги гір...

Там, де корону носить природа, не люди, 

Там, де готовий зірватись будь-який звір.


Я забираюсь наверх до безмежних вічностей часу, 

Я забувала людей і забула усю метушню.

Небом спивалась і знов виривалась із маси, 

Я вже ніколи думки без Карпат не лишу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!