31.05.2017 18:44
Без обмежень
118 views
Rating 5 | 3 users
 © Липа Ольга - Душа Українки

Українська ніч

Лагідно і гарно обіймали зірки Полтавське небо! Місяц усміхався, ніби чекав Солоху, яка прилетить вкрасти його з неба, і пригорнет до своїх грудей! А десь у Діканьки усміхалась Солоха, притискаючи до серца пана Голову!


І так було добре і весело, ніби сама українська ніч усміхалася і цілувала Душі людей! Мій дядя Дмитро, капітан далекого плавання. Красивий, блакитноокий хлопець, зводив з розуму не одну дівчину! А, як співав і грав на баяні! Ох, вся округа перетворювалася в тишу, і весело йому підспівувала! До слова сказати, і досі славно грає, так Душевно, що серце радіє і плаче одночасно. Однак, усе у моїй родині гарно грають на баяні, бо мій почивший дядько Миколо, був старшим з братів мого батька, і працював директором музичної школи. Так, що навчив грати на баяні усіх братів, кузенів, дітей та племінників, однак на мене ця традиція спотикнулася! Але співаю гарно, як каже дядько!


У цю Благославенну українську ніч, дядько Дмитро повертався з плавання до берегів далеких цивілізацій, весело ступав по рідній землі, насолоджувався ароматним повітрем вишень, абрикосів, яблунь і красуні щелковіци. Посміхався зіркам і вірив у щастя до небес! Шлях до дому, лежав крізь хату його хрещеної, і рідної тітки, моєї бабусі Марфи й дідуся Льоні. Звичайно, пройти повз її хати, він ніяк не міг, з двох причин, тому що ніколи не проходив повз її хати, на, що, до речі, страшно ображалася, його мама Федора, рідна сестра моєї бабусі Марфи. І друга причина була зовсім вже переконливою! Бо співати та грати у цю ніч, мій дядько жодним чином не збирався!


У нього було щось набагато краще цього! Справжній, імпортний магнітофон, привезений із заморського плавання! Не зайвим буде зауважити, що магнітафони у ті роки були рідкістю, тим більше в невеликих, провінційних містах.

Приблизно о третій годині ранку, молодий і веселий Дмитро, у гарній морській формі, постукав у вікно хати своєї улюбленої хрещеної. Марфа розцілувала племінника, розбудила діда Льоню, зібрала на стіл все найкраще, що було вдома: помідори, огірки, цибуля (дід дуже любив цибулю), сало, домашній козячий сир, і домашню ковбасу. І звичайно борщ! Згадую дитинство, без борьща не обходилися жодні гості. Жодна зустріч. До слова сказати, у нас була (і є) велика родина, і??всі один одного пригощали борщем. Батька, коли мені було чотири роки, направили виконувати інтернаціональнальний борг, у Сирію, у відпустку ми приїжджали раз на рік влітку, і кілька днів йшло на те, щоб відвідати всіх родичів, і все пригощали борщем. А бабуся Марфа готувала особливо смачно. А її вареники з вишнями, з печінкою, з цибулею та картоплею; знаменитий бабусин борщ, і звичайно варена ковбаса! А козяче молоко, я його зараз не п`ю, але ніколи не забуду, так само. як і нашу улюблену козу! Перед хатою росли стиглі і ароматні абрикоси, вишні, а у дворі - цілий сад з волоських горіхів!


Звичайно, за традицією, бабуся не могла не поставити на стіл пляшку горілки! Сіли за стіл, включили магнітофон, до слова сказати громко.А хата була розділена на три квартири. В одній жили бабуся з дідусем, в інший сусідка Людмила зі своєю родиною. А в третій, найстарша з сестер Марфи, бабуся Зіна. Не знаю, як сусіди, але бабуся Зіна швидко прокинулася! До речі, що стосується бабусі Зінаїди, про неї можна писати нескінченно, як і в цілому про український побут!


І так як Зінаїда ніколи не бачила і не чула магнітофона, звичайно у неї склалося враження, що це співають живі і ясна річ п`яні люди, ніч адже, хто співатиме тверезим? Вона швидко одяглася і вийшла на вулицю, до її неприємного здивування, штори були щільно закриті, але все ж їй вдалося побачити групу людей за столом.


Цього було досить, щоб у Зінаїди склалося логічне і тверде переконання, що у Марфи в хаті весілля! Ну і як вона повинна була на це реагувати! Рідна сестра, стільки років пліч-пліч прожили, а на весілля не запросила! Дуже образилася Зіна, але робити було нічого. Адже все одно вже не засне, і нічні співаки не дадуть, і гірка образа!


Недовго думаючи, ображена Зінаїда пішла до третьої сестри Федори, матері Дмитра, до якої він ще не встиг дійти, в силу того, що шлях лежав через хати родичів, які дуже складно було обійти.


Довго стукати у вікно їй не довелося, Федора не спала, бо чекала сина. Ледве перевівши дух, Зінаїда поскаржилася сестрі на цю жахливу несправедлілость! У Марфи, їх рідний молодшої сестри в хаті весілля, а їх навіть не запросили!

Федора швидко зібралася, і вони обидві пішли до Марфи, яка жила через дві хати від дому Федори. У всіх вікнах горіло світло, і лунали звуки веселих пісень!


Коли Зінаїда дізналася, що її ніхто не зраджував, і ніякого весілля з співаками немає. Вона швидко заспокоїлася, і випивши штрафну, і на коня, з легким серцем пішла спати. Федора звичайно дуже образилася, що син зайшов спершу не до неї, а до тітки Марфи. І довго потім ще пам`ятала цю історію.




А повз бабусиної хати ніхто не міг пройти. Її все дуже любили, всі люди, які її знали. Вони відчували її гаряче, добре серце. Велику Віру у Бога і найчистішу Душу. Вона жила для людей. Всіх родичів завжди запрошувала у хату, і віддавала все найкраще. Усе найкраще для людей, а не для себе. А дідусь Льоня теж був самим добрим і любив нас усіх дуже сильно.


Бабусі немає вже 22 роки, а я до сих пір не змирилася, і не змирюся ніколи, я знаю, що вона завжди поруч, але не можу обійняти її, поговорити з самою мудрою, гарною і доброю жінкою на світі, хоча вміла вона за себе постояти і за рідних. Це у мене від неї. І все чесноти, якими мене нагородив Творець, теж від неї. І навіть у дзеркалі, я бачу її відображення, її очі, посмішку. Напевно, іноді у роду народжуються однакові люди, ніби продовження один одного, але на жаль, один з них при цьому йде у кращий Мир раніше ніж треба, але завжди залишається поруч, як Янгол-Хранитель. Неможливо забути ці руки, які вплітали червоні стрічки у мої коси, цей погляд повний доброти, вона любила мене сильніше, ніж матері люблять своїх дітей, і вона була для мене більше, більше ніж мати. Адже вона бачила у мені своє відображення. Вона любила всіх людей, і до цього дня, і за життя ніхто не говорив про неї погано. Не знаю, але сестри кажуть, що мене вона любила, можливо навіть більше синів і я її.


Українська ніч обернулася жарким і солодким світанком, але десь там у століттях, вона ніколи не закінчиться, адже кожну мить плекає нескінченний час. Ніщо не закінчується, а лише залишається у вічності, для якої немає нічого неможливого. Десь там, бігає по траві босоніж маленька україночка Оля, і найкраща бабуся на світі Марфа, напуває її козячим молоком і вплітає червоні стрічки в її густі, каштанові коси.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Бувальщина, Про минуле, Про любов, Про Батьківщину, Про батьків

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «У кожного є своє задзеркалля... / Думки вголос | Липа Ольга - Душа Українки». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Не забывайте кто вы, никогда! / Стихотворение | Липа Ольга - Душа Українки». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Липа Ольга - Душа Українки.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.06.2017 19:23  © ... => Тетяна Ільніцька 

Щиро дякую!!! Пані Танечко... Скільки ж таких історій зберігає Український народ, побут. Кожна історія звичайного українського села, міста, дня чи ночі - це справжня казка, повість... Може тому що в них живе наша Душа і безсмертний Дух наших славних Предків... Хоча і людей інших національностей зачаровують наші історії і я не раз в цьому переконувалася. А як описував національний Дух і колорит М. В. Гоголь!!! У його повісті "Ніч перед Різдвом" кожен з нас, неодмінно знайде себе... А я завжди "була" Оксаною... Неодмінно! З раннього дитинства дуже багато разів переглядала його екранізацію і бачила свій образ у легендарної Оксані Гоголя... А у пані Голові - свого батька!

 01.06.2017 09:10  Тетяна Ільніцька => © 

Цікава сімейна історія)))) Світлі спогади! Справді, інколи і телевізор видає такі звуки, що здається, хтось живий розмовляє, плаче, свариться)) Добре, коли можемо згадати про такі речі й іншим переповісти. 

Публікації автора Липа Ольга - Душа Українки

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо