03.06.2017 14:49
Без обмежень
49 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Мене легко забути

Мене легко забути, я знов перетворююсь в тіні.

Серед гір й небосхилів, які трохи схожі на рай.

Я так сильно втомилась бути для когось незмінна, 

Що я ладна зірватись зі скелі й втекти в небокрай.


Я готова лишити, не готова хіба що лишитись.

Люди знають про гори, але не збагнуть їх життя.

Тут, між інших світів, моє серце готове розбитись, 

Та воно ще живе через перші чужі почуття.


Заберіть мене з люду, врятуйте власне бажання.

Я стаю, наче привид, у інших з чужого живу.

Я так сильно втомилась з одного простого чекання

На людину - як гори, якусь просто чисту й живу.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дай мені сили лишитись собою / Вірш | ОлексАндра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тут, з тобою / Вірш | ОлексАндра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.06.2017 18:30  Ковальчук Богдан Оле... => © 

Ух ти, який чудовий вірш! Знаєте, дещо нагадав формою мені власний "шхєдєвр". Однозначно п`ятірочка!

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо