Поети Китаю: Бай Джуй, Ду Фу
ДАВНЯ КИТАЙСьКА ПОЕЗІЯпоетичні переклади Івана Петришина
ДАВНЯ КИТАЙСьКА ПОЕЗІЯ
I.
БАЙ ДЖУЙ: "Почуття При Виді Місяця"
тяжкі часи: однорічний голод спустошив землю.
брати живуть на чужині- на сході і на заході.
полів й садів, опісля битви, залишилося обмаль.
а, челядь, кості й шкіра, розмиті по дорогах,
мов тіні, наче гуси, один від одного - на 10 000 лі,
або, як корені, що вириті з землі у вересні, розкидані у осінь.
разом, ми дивимось на світлий місяць, і, як сльозам не капать?-
одна ніч вдома варта п`ятьох місць отаких, як це.
переклад з англійської- Івана Петришина
БАЙ ДЖУЙ: " Трава".
Долина зароста травою,
рік- не росте, а другий, аж буяє.
вогонь степів її палить, та не руйнує,
весняний вітер знов у неї вдиха життя.
запах здаля захоплює стару стежину,
і, смарагд її чистий - аж до міста.
я знову бачу, як мій шляхетний друг іде в дорогу,
і почуття прощання оточують мене, мов натовп.
переклад з англійської та підрядника - Івана Петришина
БАЙ ДЖУЙ: " Нічний Сніг"
здивований я, що ковдра й подушка мої холодні,
і знову бачу світлим я вікно.
в глибоку ніч, я знаю: сніг- великий,
і час від часу, чую я бамбука стукіт.
переклад з англійської- Івана Петришина
II.
ДУ ФУ "Зітхання Осені"
осінній дощ: всі зела чахнуть і вмирають,
під східцями- джемінґа свіжий колір,
повне, зелене листя покриває стовбур, наче пір`я,
і незчисленні жовті квіточки- немовби золоті монети.
холодний вітер стогне й на тебе дує сильно,
боюсь, що скоро і не встоїш.
там, нагорі, учений сиву голову схилив,
він - проти вітру, вдихає запах і ридає.
переклад з англійської та підрядника - Івана Петришина
ДУ ФУ "Місячна Ніч"
в цю ніч, сяє місяць в Фуджоу,
в покої своєму- лише одна жінка не спить.
жаль мені здалеку мого хлопчика й дівчинку-
вони не знають, чому вона думає про Чанґ-ана.
її запашне, мокре волосся, оповите туманом.
її нефритові руки холодні від чистого ясності.
коли ми сядемо біля пустого вікна,
щоб витерти світлі сльозинки?
переклад з англійської та підрядника - Івана Петришина
ДУ ФУ "В`ється Річка"
пелюстка квітки падає- і меншає весна,
тріпоче вітер десять тисяч крапок, - я горюю,
я бачу, на очах, останні пелюстки, що губить квітка,
й не маю я вина удосталь, аби влить в уста,
на клаптику землі, на річці, мартини гнізда в`ють,
лежать єдинороги на степовій могилі.
уважно вивчи ти закони світу, і відшукай в тім радість-
що користі від незаслужених пошан?
переклад з підрядника та з англійської- Івана Петришина
USA, 03.06.2017