04.06.2017 15:44
для всіх
259
    
  4 | 4  
 © Панін Олександр Миколайович

Суд

Суд

За мотивами дворової пісні «Суд девушки»

Сейчас я случай расскажу,
Своими видел я глазами,
Судили девушку одну,
Дитя она была годами.

Наутро в здании суда
Уж собралась толпа народа,
Все судьи заняли места,
Конвой ей проложил дорогу…

До давніх спогадів звернусь,

Вони клейкі, мов павутина:

Судили дівчину якусь, 

Була вона іще дитина.


Ось у місцевому суді

Вирує натовп і юрмиться

(Мабуть видовищу зрадів), 

Суддя чекає на убивцю.


Під’їхав “чорний воронок», 

Почули всі: «Не зупиняйтесь!», 

По сторонах не роздивляйтесь, 

Великі очі чарівні.


В її словах якась мана, 

Неначе змії, чорні коси…

Як все розповіла вона –

У залі заблищали сльози.


Їй дали дозвіл пояснити, 

Вона сказала дуже мало:

«Як я могла його убити? –

О, судді, я ж його кохала!»


Зняла колечко із руки, 

Перед собою простягнула

І непомітно, потайки, 

Отрути крихту проковтнула.


«Навіщо йдеш ти із життя, 

Бажаєш смертно відпочити, 

Що ж ти накоїла, 

Дитя, 

Ти ще не починала жити!» -


«Його вночі і вдень зову, 

Без нього наяву вмираю, 

Без нього зовсім не живу.

О, люди, я ж його кохаю!»


………………………..


На цвинтарі із молитов

Зима мереживо сплітає,

Колючим снігом замітає

Надію, Віру і Любов.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.06.2017 22:23  Олександра => © 

Майстерно передано. Вічна тема... Як писала Ліна Костенко: А люди судять, їм аби причину...


 04.06.2017 20:23  Борис Костинський => © 

Аплодую Вам, пане Олександре!