06.06.2017 17:10
для всіх
81
    
  - | 1  
 © Маріанна

Вони

Вони блукають рядками, 

Вони блукають словами, 

Комами, крапками, снами

І все ж не почуті нами.


А може сміються вони?

А може не знають вини?

А ще зазирають у сни, 

Зітхають і йдуть до стіни.


Стіну не пробити словам, 

Стіну не розбити сльозам, 

Її будувати вікам, 

Її будували думкам.


Вони не проб`ються до нас, 

Словам не підкориться час.

У профіль, чи може в анфас

Вони все ж незримі. Нам зась.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.06.2017 00:22  Серго Сокольник => © 

...а ми таки напишемо)))))))))))))))

 07.06.2017 08:20  Ігор Рубцов => © 

Це про мене. Буває, якийсь віршик знаходить двері, а решта лишається за стіною. Слова стукають, стукають, - входу немає.