Жинився я на молодиці.
Вона гарнюня і струнка.
У неї очі наче сонце.
У неї талія тонка.
Вона тварин тримає вдома,
Десяток в неї є котів.
Це все колишні кавалери.
Котом я стати б не хотів.
"За що в котів їх превратила?"
Я запитав її колись.
"Одних за зраду.Тих за п`янку.
Отой сіренький залінився."
"Оце так відьма" - я подумав.
Біжу до дзеркала, дивлюсь.
Неперевтілився ще досі?
Святому духу я молюсь.
"Хоча насправді, люба, знаєш,
У мене вдома мишка є.
Колись гарненька була жінка.
Зернятка, овочі жує."
Та що я, монстр який, щоб забороняти комусь творити. Я тільки хотіла сказати, що річ сподобалась, а без помилок було б набагато краще. Якби в мене був негатив щодо Вашого вірша, я б краще промовчала.
Літературний портал "Проба пера" розроблений для сприяння розвитку української культури та мови. На ньому можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літпорталі тільки вірші та проза сучасників.
