Не спинюсь
з рубрики / циклу «ми»
Старий трамвай впустив на землю голос-дзвін.
Сіпнувся й навтьоки від бруду і зупинки.
Стою серед людей, забувши часу плин
Втрачаю знов і знов невидимі хвилинки.
Вже десь давно пішла духм`яная весна.
І літній вечір лиже мені нестерпно спину.
Та вперто я чекав, на зустріч у вікна
А ти десь серед ночі сколихуєш дитину.
І болем так гнобить не справдження надій.
Та спати не дають не зустрічі й мовчання.
Але я не спинюсь, не кину своїх мрій
І врешті я як всі залежний від кохання.
