Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.06.2017 17:30Оповідання
 
20000
Без обмежень
© Ніка Той

Каблучка

Короткі історії проти ночі

«Тепер ти моя! Тільки моя! Назавжди…» – вкрадливо шепотів їй у самісіньке вухо, натягаючи каблучку на худорлявий палець. Чомусь прохолодне кільце ніяк не налазило і боляче шкрябало сухувату шкіру . «Моя матінка буде неймовірно щаслива…» – його вдоволений шепіт розходився крихкою луною, спокволу хитаючи застиглий кімнатний простір, складав у пазли гидку порожнечу в її голові, встеляючи дрібними краплями поту улоговину між випнутих лопаток і до принадних ямочок на попереку . «Дивно, чому така тісна? – вона торкнулася рукою обновки, що вп’ялася в тонкий кризениць*. Вона ж не терпіла будь-яких цяцьок на пальцях чи зап’ястку, як і всіх інших прикрас, котрими завше обвішувались її подруги. – Та зрештою, хіба це важливо?» Він владно обійняв її за плечі, заглядаючи у великі зелені очі, до самого їх денця, натхненно виціловував бліде з гострим підборіддям обличчя. Вона звела на нього затуманений погляд, здавлено видихнула від палких і аж занадто цупких обіймів. «Ти моя, крихітко. Тепер тільки моя…» – тануло в її голові…

Спочатку вона зустріла його матір. Випадково . Перечепилась через неї в шалених круговертях життєвої історії, мало не збила з ніг цю стару поважну пані . «Вибачте мене, не помітила, незчулася через дурнуваті клопоти. Не гнівайтесь, прошу, я ненароком … » – спантеличено виправдовувалась. Та пані пронизала пекучим поглядом захекане спітніле дівчисько, що стрімко врізавшись, заледве не розпласталось у неї під ногами, погордо кинула, мов обгризену кістку собаці : «Вже пізно. Ти вже зробила свій вибір. Давно. Колись зрозумієш…» Відштовхнула її вбік своїми жилавими скрюченими пальцями й пішла, шаркаючи цибатими, вкритими заплутаними венозними орнаментами, ногами . Ці незрозумілі слова ще довго дзвеніли – переливались в її голові тривожними мелодіями, та зрештою вона не зважала й побігла звичним маршрутом, безпечно стерши з пам’яті цю несподівану коротку зустріч.

Потім прийшов він... Зненацька з’явився, граючи за безпрограшними правилами мозкової атаки, впевнено і вперто, день за днем змінюючи її життя . Тільки вона брала улюблені пензлі в негнучкі тремтячі пальці, схоплював їх у свої загрубілі долоні, цілував один за одним, мов намистинки вервиці, злегка стискуючи прохолодні фаланги : «Малювати варто або шедеври, або ж нічого» . І вона смиренно слухалась його, відкладала подалі пензлі й мовчки сиділа на ліжку, закутавшись у картатий, трохи кусючий плед . А він ще довго зудів коло неї серпневою надокучливої мухою, потім тихо, непомітно щезав . Та згодом повертався і, смакуючи її байдужу покору, нав’язливо нависав: «Побудь зі мною. Навіщо тобі ті недолугі гульки? Ну то й що, що надворі весна?! Хіба не краще оця блаженна тиша й розімлілі сутінки? Ти ж знаєш, я не люблю сонце й гамір. Вони безглузді й нікчемні. І де твої веселі дружки? От бачиш, тільки я відданий тобі!» І вона слухняно погоджувалась з ним і залишалась вдома . А він приходив непрохано й часто, заповнюючи собою усі закутки буття. І зрештою вона звикла і згодилась на цей дивний мезальянс.

Каблучка щільніше стиснула висохлий палець, мов пуповина міцно з’єднала її з ним. Рука, солодко вмостившись у чималій долоні судженого, чомусь холонула . Та вона не зважала на мізерні дрібниці й зморено засинала, схиливши голову на його кремезне плече. Тільки до застиглих тіней думок монотонно достукувався нав’язливий звук.

… Вона лежала на ліжку, нерухома, бліда. Худі, костисті обриси витяглись під білим простирадлом . Противно й різко у беззаперечній гнітючій тиші реанімаційної палати пищав монітор пацієнта . Втомлений лікар, звично напнувши маску оманливого спокою на землисте обличчя, з прорізаними зморшками і тьмяними від безсоння очима, втішав змарнілих від розпачу рідних : «Ми робимо все, що в наших силах. Постійно вводиться знеболювальне. Недуга прогресую занадто швидко й підступно. Та все ж не втрачаймо надії…» А величезні дози ліків тільки притупляли тремтячі полохливі рухи самозбереження, і вона відчувала … Він міцно пригорнувши висохле немічне тіло, скручував кістлявими пальцями її зів’яле волосся у вишукані кучері – цей фартовий наречений Біль – і погордо усміхався своїй матері, що нависла над ліжком зловісними сутінками : « Вуаля, вельмишановна пані Недуго, тепер вона наша. Навіки…»

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.06.2017 Проза / Оповідання
Freedom / Свобода
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
29.06.2017 © Арсеній Троян / Оповідання
Каструля-рок
28.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Коли б свині крила…
28.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Есе
Есе на твiр Т. В. Белiмовой "Зайва хвилина"
28.06.2017 © Меньшов Олександр / Повість
Третя терція (( 38 - 39 ))
28.06.2017 © Меньшов Олександр / Повість
Третя терція (( 37 ))
Оповідання
08.06.2017
За дверима
08.06.2017
Каблучка
06.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Кордон
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 37  Коментарів: 4
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.06.2017 13:15  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую Вам. Мені приємно. 

 09.06.2017 09:30  Тетяна Ільніцька для © ... 

Гарно написано. У Вас чудове відчуття слова. 

 09.06.2017 08:46  © ... для Ковальчук Богдан Олександрович 

...мені теж приємно... привіт... 

 08.06.2017 22:50  Ковальчук Богдан Оле... для © ... 

Супер! І... привіт, до речі. Приємно тебе тут бачити. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +21
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +9
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +40
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +70
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
11.12.2012 © Каранда Галина
12.04.2014 © СвітЛана
28.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
19.07.2011 © анджейовська-
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди