Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.06.2017 17:32Оповідання
 
10000
Для дорослих (18+)
© Ніка Той

Freedom / Свобода

Короткі історії проти ночі

В голові порожньо й безлико - думки притихли в окопах підсвідомості й навідріз відмовлялись виповзати на ешафот . Заціплено сиджу на підлозі, обхопивши закривавленими руками коліна, і так дивно не відчувати нічого: ні страху, ні болю, ні огиди. Тиша, гнітюча, мерзенна, мов привид, заповнила собою простір і лупала звідусіль на мене хижими очима. Потім зловісно навалилась, намірюючись розчавити мене, як немічного таргана, що випадково забрів під капець. Мозок неквапно струснувся - в скронях запекло, запульсувало одне - єдине слово. І від цього пекучого поштовху пам”ять скриплячим кінопроектором запустила слайди.  

Останній дзвоник у школі . Ми – нерозлучні друзяки біжимо, жбурляючи один в одного ранцями, безмежно щасливі й веселі, що нарешті вирвались на свободу й лише за крок до іншого життя . Безтурботно сміючись, впали на зелений килим трави, запально перебиваючи один одного, вигадували бліцкригові плани на майбутнє, що нетерпляче очікувало нас за порогом літа, й затято репетували на всі горлянки : «Ура-а-а-а!!!! Fre-e-d-o-о-о-о-о-m. » 

Перший вересень у студентському гуртожитку. У кімнаті густий туман від цигарок і випарів дешевого портвейну . Від гучної музики позакладало у вухах, випите вино зіграло у ва-банк і розлилося венами у безмежну щирість і любов до ближніх, що поруч дудлили огненне пійло. А потім ми, нахабно впевнені, що весь світ біля наших ніг, танцювали й горланили пісень і не зважали на настирний стукіт в двері й лемент вахтерки : «Бовдури, вимкніть музику, негайно! Бо зараз подзвоню в деканат і викличу міліцію, тоді хутко вилетите з університету » Та нас не хвилювали такі дрібниці . Ми продовжували упиватися дикими хвилинами дорослості й вином, і в нестямі викрикували з відчинених вікон далеким зорям, яких не бачили в нічному небі через яскраві відблиски міста: «Freedo-о-о-о-m… Freedoooom… Freedo-о-о-о-m… »  

Двигун реве здичілим звіром, що вирвався на волю після безглуздих років тюремної відсидки в гаражі . Вітер натужно рве моє волосся, певно гадає, що лисою буду більш драйвовою і впевненою . А я намертво приклеїлась до коханої кремезної спини, вчепилася скрюченими від страху пальцями - шпичаками в мускулисте тіло, прикипіла стегнами до залізного коня, який стрімголов нісся автобаном, й боялася розплющити очі. Тільки іноді, потай цілувала міцне плече, а вітер з ревнощів, що йому не дісталися тихі ніжні цілунки, випалював уста. «Та не бійся так, мала, - вітрюган заштовхнув у вуха обривки фраз. – Розплющ очі, боягузка нещасна, поглянь як феєрично. Бо так і зістаришся, не посмакувавши життя вдосталь» Слово «боягузка » так боляче різонуло у вухах. Проте не образилась, навпаки, затиснула страх колінами до груди металу, впевнено себе переконавши, що у мене життів більше, ніж у кішки, й підвела очі угору . Нічне небо пролилося наді мною мерехтливою рікою . А я…. Я плила її темними хвилями, загорнувшись у зоряний пил, відчайдушно й безтурботно. Тілом зверху-вниз шугонула млосна ейфорія і застрягла десь у стегнах. Ошелешена дивними відчуттями, відірвала свої скоцюблені руки від 2-метрової «соломинки» й занурила у потужні пасма збитошного вітру . І закричала увись в нестямному шаленстві : « Freedom. Freedo-о-о-о-о-m. Freedo-о-о-о-о-m » . А його приглушений вітром сміх заплутувався у моєму волоссі. 

Він стояв навколішки й благав: «Мала, вибач, не стримався. Ти ж знаєш, ми чоловіки - брутальні хижаки, експресивні й запальні, важко контролювати себе. Не знаю, що на мене сьогодні найшло, на роботі весь день пекельний. Це востаннє, обіцяю . Я ж люблю тебе, крихітко . Зараз принесу лід і все мине . Ти ж вибачиш мене, розумнице? » І впевнено зазирав мені в очі. Та мене вже нудило від гидких виправдань, що лунали після кожного вибуху люті через будь-які проблеми на роботі чи від вибриків раптової депресії.. А він звично й вправно зганяв злість на тому, хто потрапляв під руку, себто на мені. Досить з мене таких любощів, налюбилася по вінця. Рвучко вибігла з будинку. Гнів шматував груди, чимдуж підганяв, і коли нестерпно запекло всередині, зупинилася захекана, вичавлена . Перехожі дико зирились, напевно, думали, що я - божевільна : в короткому халатику й домашніх капцях, та байдуже. Вдалося ж вирватись з пащекуватої чорної діри, що смоктала промені мого світла й радості, перетворюючи мене у вицвіле створіння. З неба впали перші важкі краплі. Я стояла й дивилася на темні кудлаті хмари, а теплі нитки дощу змивали з обличчя сльози, і синці теж. Нарешті «freedom»... 

Мене нестримно заковтнуло різнобарв”я подій - цікава робота, подорожі, нові знайомства . І повністю стерлися сумні згадки, ніби й ніколи не було скривавлених болем місяців. І от несподіваний дзвінок у двері . Він стояв на порозі, з усміхненими блискучими очима, з квітами у руках : «Привіт, мала. Був неподалік у справах. Впустиш?» Навіщо я повірила йому, хіба не знала, що вони не змінюються??? Ми пили каву. Він весело розповідав про свій кар”єрний злет, сміявся над незграбністю недолугого керівництва. Я пирскала від сміху і споглядала, як він викаблучується переді мною. В цій теплій ідилії лунали розмови про різне і охоче оминалися гострі кути минулого. Та зрештою він не стримався й перший зачепив болісне : «Знаєш, мала, скучив за тобою. Так бракує твого сміху, наших вечорів і розмов. Як це все повернути?» Привид минулого дмухнув холодом в обличчя, раптовий страх вп”явся гострими зубами в плече. Та стримала себе й продовжувала невимушено: «Пробач, давай не будемо псувати чудовий вечір. Облишмо минуле» Його чорні очі потемніли ще більше. Наблизився до мене, взяв за руку : «Мала, не будь такою впертою. Ти ж теж скучила, он як блищать очі» . «Не варто бути таким самовпевненим» - спробувала віджартуватись і відлетіла вбік від удару, боляче вдарившись об стіну. Я захищалась, та хіба осилиш сто кілограмову тушу. Удари збивали з ніг, і я, мов м”ячик для пінг-понгу, лунко відбивалася від поверхонь, допоки пальці не відчули холодний метал ножиців … 

Сиджу на підлозі, заціплена й безсила, в голові порожньо . Байдуже споглядаю, як з носа цебенить кров на одяг….. Він дивиться на мене застиглими очима, мовчазний, нерухомий. І тільки гірким вогнем пече у скронях : «Freedom»???» 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.06.2017 Проза / Оповідання
Каблучка
08.06.2017 Проза / Оповідання
За дверима
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
17.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Новела
Відпустка
13.06.2017 © Борис Костинський / Бувальщина
Вовк Галінський
12.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Ранок понеділка
10.06.2017 © оксамит / Есе
Tendresse
09.06.2017 © Саня Малаш / Оповідання
Інь
Оповідання
09.06.2017
День святого Валентина
08.06.2017
Freedom / Свобода
06.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Кордон
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 32  Коментарів: 2
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.06.2017 13:17  © ... для Тетяна Ільніцька 

Вдячна Вам за прочитання і за відгук. 

 09.06.2017 09:30  Тетяна Ільніцька для © ... 

Актуально, на жаль... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +17
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +8
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +40
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +69
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2014 © СвітЛана
11.12.2012 © Каранда Галина
28.02.2010 © Журналіст
27.11.2014 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди