11.06.2017 15:25
для всіх
101
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Темрява

Велике червоне світило, 

Забризкавши небо червоним, 

Поволі за обрій котило

Й до мороку било у дзвони.


І морок із тіні посунув

На світ, що від спеки зварився, 

І тихо, без всякого шуму, 

У мороку світ розчинився.


Позвав морок темряву в гості, 

І виповзла та із печери

І все проковтнула із злості, 

Бо має такі вже манери.


Ось так темне царство настало, 

Бо люди багать не палили, 

Сміливців тоді було мало, 

Мо` й Бога вони розгнівили.


А темрява так пригорнула

Всіх мислячих тихо до себе, 

Що їхняя совість заснула

І думали люди – так треба.


Зла темрява людство душила

І тихо ховала у лісі, 

Десятки мільйонів забила, 

Веселі співаючи пісні.


Сміливці палили багаття, 

Щоб темряву в душах спалити, 

Гукали: “Борітеся, браття!

Нам краще без темряви жити. “


Було це у нашій Вітчизні

На протязі майже ста років, 

Сміливці гуляли на тризні

Й розвіяли темряви попіл.



м. Київ, 22.06.03.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.06.2017 08:08  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно символічний вірш, навіть магічний. Так мені відчулося!

 12.06.2017 03:05  Борис Костинський => © 

Чудова алегорія!