Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.06.2017 01:01Оповідання
Про життя і смерть  Про життя  Про працю  
Запізнення
10000
Без обмежень
© Ковальчук Богдан Олександрович

Запізнення

Оповідання в рамках флешмобу #90днівПишиСильно.
Тема - "Звичка людини, яку я ненавиджу".
Ковальчук Богдан Олександрович
Опубліковано 12.06.2017 / 42103

Можна багато що пробачити своїм підлеглим, окрім єдиної розпроклятої звички – запізнюватися. Невже вони думають, що я збіса щасливий від перспективи прокидатися вдосвіта, коли дехто взагалі тільки-но ліг, нашвидкоруч готувати якийсь наїдок, вихоплюватися з тепленької квартири і пхнути через усе місто до офісу? Ні, звісно ж. 

Але наша робота потребує жертв. 

До яких тільки хитрощів не вдаються ці ледащі бевзі, щоби виправдати свою відсутність на робочім місці тоді, як праця вже має кипіти й парувати! Ладен закластися: щоп’ятниці вони всі збиваються докупи, йдуть жлуктити паршиве пиво в барі за рогом тільки для того, щоби поперемивати мені всі кісточки. Занадто я суворий, мовляв. А хіба можна бути «занадто», коли суворість – те єдине, що не дає нашій конторі скотитися на пси? Чи я мушу дозволяти їм приходити, коли заманеться? Здогадуюся, що тоді довелося б працювати тут самотою. 

– Іване Васильовичу, перепрошую за запізнення. Учора мав високу температуру та не міг заснути до другої ночі, – декламують вони свої байки, маючи мене за кретина. Авжеж! Знаю я вашу температуру: напевно, учора до посиніння дивився, як Кличко давав чортів тому американцеві. Мені байдужісінько, що все те відбувалися серед ночі – ти маєш бути на роботі рівно о восьмій, ані хвилиною пізніше. 

І зараз – те саме: в офісі немає нашого наймолодшого юриста Сергія. Дзиґар на стіні наклацав уже п’ять по восьмій, а він і не думає з’являтися. 

– Дідько, зателефонуйте хтось цьому неробі! – лементую я на підлеглих (із ними потрібно як із хижаками: даси слабину – зжеруть). – Де його носить? 

Усі якось відводять очі… З чого б це? Та ще й тиша панує, як у бібліотеці. Здається, ніби вони взагалі не дихають. 

– Іване Васильовичу, тут така справа… – нарешті озивається наша менеджерка Аліна. І замовкає. Знову тихо, неначе після ядерного вибуху. 

Що ж, я почекаю. Корона з голови не впаде. Вони самі мусять пояснити мені ситуацію. Годинник показує вже чверть по восьмій? Байдуже! Так і стоятиму, дивитимуся на кожного по черзі, поки не дізнаюся, з якого ж такого дива вельмишановний двадцятитрирічний шмаркач вирішив плюнути на посадові інструкції. 

– Словом, учора ввечері Сергія збила машина, – стиха, майже пошепки, продовжує Аліна, коли від початку робочого дня минуло вже двадцять три хвилини, і я, щиро кажучи, притомився бовваніти посеред загального кабінету. – «Швидку» викликали відразу, але та їхала, кажуть, хвилин сорок. – Аліниною щокою котиться сльоза. Емоції в офісі я також ненавиджу, проте цього разу мовчу. – На той час він уже… 

В іншому кутку на повен голос заходиться риданнями секретарка Олена. Всі відводять очі. Усе, що діється, дедалі більше скидається на божевільню. 

– Що – він?! – вибухаю я. – Де він?! 

– Іване Васильовичу… Сергій загинув, – видушує Аліна. Наступної миті вона вже плаче суголосно з Оленою. 

Он воно що! Виявляється, цей пацан вирішив померти, сподіваючись виправдати своє запізнення. Ні, добродійство, зі мною такий номер не пройде. Я ж не вчора народився, врешті-решт. 

– Перекажіть Сергієві, що його звільнено. Решта – беріться до роботи, якщо не бажаєте повторити його долі. 

Саме так із ними треба! Тільки-но дозволяєш щось зайве – незчуєшся як на голову всядуться, ногами чеберяючи. 

Наша робота потребує жертв. От так. 

Київ 11.06.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.06.2017 Проза / Оповідання
Ден
12.06.2017 Проза / Нарис
Ранок понеділка
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
17.08.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Вій
16.08.2017 © Надія / Бувальщина
Перша любов
15.08.2017 © Олег Корнійчук / Оповідання
Коштовна річ
15.08.2017 © Іда Морлен / Есе
Культ тіла
15.08.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Аномалія
Оповідання
13.06.2017 © Ге Орій
Рудий в курсі справи
12.06.2017
Запізнення
09.06.2017 © Саня Малаш
Редактор до Бога ридає
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 30  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.06.2017 05:36  © ... для Борис Костинський 

Дякую, пане Борисе. На мене сьогодні чекають іще чотири теми, які конче потребують розкриття. І от не відаю я, що ж із ними робить... 

 12.06.2017 03:02  Борис Костинський для © ... 

Доволі важко повірити, що в житті такі боси існують, але завдану тему, Богдане, розкрито вельми гарно.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +34
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +45
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +69
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +32
ВИБІР ЧИТАЧІВ
16.08.2017 © Саня Малаш
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
06.01.2012 © Т. Белімова
21.06.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
01.03.2009 © Адміністрація
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди