Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.06.2017 07:16Нарис
Про овочі  Про козаків  Про хліб  Про спорт  
Ранок понеділка
00000
Для дорослих (18+)
© Ковальчук Богдан Олександрович

Ранок понеділка

Увага! Шкідливо для мозку!

Текст нижче є нічим іншим, як моєю відповіддю на прохання однієї людини (дослівно) "описати те, що діятиметься у голові після кількох безсонних ночей". Ми заклалися на ящик темного пива, що я не зможу це зробити. Я не спав дві доби і, здається, зміг. Читайте на свій страх і ризик!
Ковальчук Богдан Олександрович
Опубліковано 12.06.2017 / 42105

Ранок, просочений кислими яблуками, вступає у всевладдя повагом, заганяючи пожмакані сни на останні ряди зали свідомості. Іще двадцять три з третиною секунди тому ти міг бути ким заманеться – натурницею марсіанського художника або нью-йоркським волоцюгою на ім’я Хуліо, чиї пожитки обмірюються вмістом сумки, вкраденої вчора з крамниці «Все по дев’яносто дев’ять центів»; канібалом із острова Мґхаттстебреґкх, який третій сніданок поспіль доїдає власного батька, молодшого за себе на два роки, або пілотом літака-авіаносця... А тепер ти – розпатлане, заспане страховисько, котре позіхає так широко, немов намагається проковтнути сонце і отримати поважну причину прогуляти роботу: «Доброго ранку, але зараз не ранок, а ніч, а вночі я не працюю, тож на добраніч».

Кімнатою приземним летом нарізає нічне пердіння, а за вікном перші трамваї-старожили невдоволено брязкають крихким залізяччям, готові везти тебе хоч на край світу, аби ти тільки заплатив тій огрядній жіночці в червоному (мундирі? халаті? обладунку? катрані? жилеті?) кімоно: у неї поганий настрій, вона не змогла проковтнути сонце, того заплати, будь ласка, і не змушуй її вдаватися до крайніх заходів.

Із думками про каву та підгорілу яєчню дістаєшся до унітазу, в який радісно вибльовуєш залишки здорового глузду: вдень вони тобі все рівно ні до чого. Закурюєш, читаєш етикетку на польському освіжувачі повітря, де в македонськомовній частині також містяться всі найактуальніші ранкові новини. Ти підтираєш дупу під початок сварки п’яного подружжя з горішнього поверху, а змиваєш за собою якраз тоді, як чоловік вибиває жінці праве око.

Тепер ти готовий.

Надворі сморід кислих яблук тільки посилюється. Автоматично вітаєшся з порожнім місцем, де тиждень тому ще відбувала свій термін монументальна консьєржка, звільнена тепер достроково через власну смерть. Дорогою до зупинки здибуєш зграйку безпритульних псів. Вони суголосно гавкотять у до-мінорі, вітаючись, а ти з переляку пришвидшуєш крок. Молодець, що не перечепився через збитого вантажівкою «Гаврилівських курчат» голуба, інакше залишив би без сніданку бойовий підрозділ зелених мух (або ж навпаки у декілька разів збільшив би кількість пропонованих страв: усе залежить від того, чи вдало ти гепнешся на асфальт).

Аж ось і маршрутка. Заходиш у салон, зиркаєш жовтими очима в пошуках місця, аж раптом дістаєш добрячого копняка просто під дих.

– Ти зрадив трамваї, клятий виродку! Ти не заплатив жінці в червоному кімоно! – гнівиться водій. Він поставив фургон на автопілот, щоби мати можливість дати тобі заслужених чортів, не збиваючись із робочого графіку. – Тепер я повезу тебе не на роботу, а до плахи, де наш кат четвертого розряду Міх Міхич під бравурне голосіння хору кондукторів «Дюймовочка» нарешті відітне твою гидку довбешку!

Коришся, бо як інакше? Сидиш на підлозі по-турецьки, ковтаєш кров, перемішану зі шмарклями, плачеш, читаєш завбачливо присобачену на рівні очисьок вивіску з правилами пожежної безпеки, яка на перевірку виявляється чи не стовідсотковим плагіатом із етикетки польського освіжувача, а водій тим часом хропе на задніх сидіннях.

Маршрутка виїжджає за місто і несеться трасою на північний захід зі швидкістю вісім десятих числа Маха.

Десь на третю добру дороги переляк минає, а на п’яту приходить роздратування. Коли вже ви доїдете до тієї катівні?!

За вікнами саме височіє мудра постать Еяф’ятлайокютля. Вона пихкає у помаранчеве небо сивим димом, а потім голосно кахикає, спльовуючи мокротиння: куріння вбиває. Та ти настільки розгніваний, що навіть не маєш на думці запропонувати вулканові перейти на чай із молоком. Здійнявшись на рівні, простуєш будити водія.

– Агов, шановний, а далеко до цих ваших Міх Міхича з «Дюймовочкою»? Я, щиро кажучи, порядно задовбався.

А то, виявляється, зовсім не водій! Просто хтось із попередніх пасажирів забув на сидінні надувного клоуна з великими синіми зубами, а хропіння – це просто рохкання кілограма свіжого сальця, запакованого у газету «Вечірній Сідней».

Автопілот тим часом напився настільки, що просто не може продовжувати їхати. Маршрутка вмліває посеред Сахари, двері відчиняються. Просто перед виходом уже років триста на тебе чекає тітка в червоному кімоно. Її занесло піском, очі повилазили з орбіт, губи перетворилися на криваві виразки, та вона радісно всміхається в усі свої сорок вісім золотих зубів. Тітка простягає тобі квиточка й мовить: «Дякую, що справно платиш за проїзд, синку».

Розпечене сонце роззявляє рота, намагаючись проковтнути і тітку, і маршрутку з п’яним автопілотом, і тебе. Це буде залізна відмазка: «Доброго ранку! Я з’їло останнього кондуктора в Сахарі. Кондукторів немає – отже, я закінчую робочий день».

Тільки тоді настає ніч і приходять сни.

Київ 12.06.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.06.2017 Проза / Оповідання
Запізнення
17.06.2017 Проза / Новела
Відпустка
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.07.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Місіс Робінсон
07.07.2017 © Саня Малаш / Повість
Китайсько-український переклад
01.07.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Паралелі (Атланти)
13.06.2017 © Борис Костинський / Бувальщина
Вовк Галінський
10.06.2017 © оксамит / Есе
Tendresse
Нарис
15.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
Сирія. Стародавній Хомс. Православні Святині
12.06.2017
Ранок понеділка
09.06.2017 © Олександра
Вікна
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 40  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.06.2017 14:52  © ... для Панін Олександр Миколайович 

За великим рахунком, будь-який епізод можна перетворити на оповідання. Ви праві! Матиму цей текст напохваті, якщо мені раптово забракне сюжетів. Гарна ідея! 

 12.06.2017 14:44  Панін Олександр Мико... для © ... 

Та ні, цікаво. Безліч сюжетів. 

 12.06.2017 14:42  © ... для Саня Малаш 

Пивасик із кабанчиком? "Астерік і Обелікс" згадуються... 

 12.06.2017 14:42  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Зате я виграв пиво. Дякую за увагу, хоча, як на мене, для цього твору вона була зайвою)) 

 12.06.2017 14:35  Панін Олександр Мико... для © ... 

Справжній сюр. 

 12.06.2017 14:27  Саня Малаш для © ... 

Слабак цей головний герой. Дві доби – і вже бачить у транспорті живого кабанчика. Ні-і, такого треба терміново реанімувати пивасиком. Кабанчика теж можна прикріпити! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +30
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +42
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +69
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +30
ВИБІР ЧИТАЧІВ
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
06.01.2012 © Т. Белімова
05.06.2016 © Гаврищук Галина
19.08.2014 © Ольга Шнуренко
27.11.2014 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди