Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.06.2017 14:45Оповідання
 
30000
Для дорослих (18+)
© Ніка Той

Морок сновидінь

Част. 1

Короткі історії проти ночі

«Мені б тільки не заснути. Тільки б не заснути…» – пошматовані думки ледь жевріли в обважнілій голові. Мозок завмирав, темне провалля все більше торкались мене. Тіло геть скручене від утоми, більш схоже на засушеного хробака, ніж на людське. Шлунок вивертало від кави .Я боюсь заснути, бо вже ніколи звідти не повернусь. Чи можливо відчути ту крихку і непевну грань між дійсністю та примарністю світу? Чи взагалі вона існує?...


Тиждень тому…

На роботі – пекло. Шеф бігає немов знавіснілий, постійно кричить, що ніхто не працює так як треба, і до біса, всіх звільнить. В інші часи він – досить непоганий чолов”яга, приязний і розсудливий. Та коли важливі проекти – кардинально змінюється.

У ФБ блимнуло повідомлення – від Браяна. Зовсім недавно ми пересіклися у всесвітній павутині . Оригінально прокоментував мою статтю. Цікавий привабливий юнак.

Повідомлення від Браяна : «Привіт, Кріс. Як життя?(smile)»

Повідомлення від Кріс : «Привіт.  На роботі – завал . Шеф скоро закипить. Вибач, не маю часу.(smile) Бувай (smile)»

Повідомлення від Браяна: «Бувай, . Кріс, удачі (smile)»


Пізно ввечері стомлена приповзла додому. Від напруженої роботи давно зник апетит. Знесилена впала в ліжко.


............. Він обережно відкинув пасмо мого неслухняного волосся . Ніжно, тремтливо торкнувся долонею обличчя. Пальцем обвів контур губ. Ноги підступно затремтіли, гаряча хвиля прокотилась тілом. Темні очі зазирнули глибоко в душу. Від несамовитих поцілунків підкосились ноги/ Він підхопив мене на руки, міцно пригорнув до себе. І знову цілував .Так пристрасно. Де й ділась утома…....



Зранку, розглядаючи себе в дзеркалі, торкнулась припухлих губ. Враз пригадалися нічні сновидіння й обличчя зашарілось від цнотливого сорому. Оце ж наснилося. Вперше зі мною таке витворила підсвідомість.

Шеф навалив на мене скільки роботи, що не маю коли видихнути. Про таке, як хвилинка для кави, годі й мріяти. Всі вже стомились від шаленого темпу і на межі зриву…


Повідомлення від Браяна: «Привіт, Крихітко. Як справи? (smile)» Повідомлення від Кріс: «Привіт (smile), вибач, так і не знайшла хвилини написати тобі. Шеф стежить за кожним кроком. А ввечері була страшенно стомлена. »

Повідомлення від Браяна: «Я знаю (smile). Солодка, чарівна квітко (smile).»

Мені б тоді звернути увагу на ці слова, можливо ще можна було б щось змінити…


Пізно вночі таксі привезло мене додому, виснажену і невдоволену . Голова очманіло гуділа. Поклацала пультом телевізора. Кілька хвилин байдуже дивилась на екран…


…....... Він підійшов до мене, обійняв, глянув у вічі – і я потонула в безодні темних очей. Гарячих подих обпікав шкіру. Цілунки нестримною хвилею здіймали все вище до насолоди. Його пальці ніжно танцювали на грудях, потім перестрибнули на стегна, повернулися - заплуталися у моєму волоссі. Нескінченні хвилини солодкої втіхи...

- Кріс, чудова моя Крихітко. Тільки моя. Відповідай!!! Моя?

- Так, Браяне….Так…..............


Зранку прокинулась вщент розбита, з важкою головою. Глянула на годинник і остовпіла – проспала. Вперше в житті. Як-небудь зібралась, вкрай довго ловила таксі. Доки йшла до свого столу, шеф вичавлював мене вбивчим поглядом і зловісно мовчав. Порозбирала папери на столі, увімкнула ноутбук.


Повідомлення від Браяна: « Привіт, Крихітко. Я скучив… (smile)»

Повідомлення від Кріс: «Привіт, Браяне, ти невчасно. Я спізнилась. Шеф от-от зараз вибухне… І про що мова, скучив? »

Повідомлення від Браяна: « Добре, вибач. І ти - моя… (smile) »

Від цих слів в мене застигла кров і зрадливо виступив холодний піт на спині. Згадався дивний нічний сон… Мої думки обірвав дзвінок мобільного. Дзвонить Келлі. Я сховалась за стіл і прошепотіла : «Привіт, Келлі, передзвоню пізніше, зараз не можу.». «Просто нагадую за вечір, ти пам»ятаєш?» От чорт, за цими подіями дійсно все забула: «Де ми зустрічаємось, о котрій годині?» « Десята вечора, бар «Millennium». Я підняла очі і побачила багряно-синє надуте обличчя шефа. Набундючений індик. «Папери випадково впали на підлогу. Я вже поскладала» – невимушено пробурмотіла. Він невдоволено засопів і пішов геть. Минулося...


Келих вина стрімко розчинив кількаденну втому і неприємні спогади . Нестримна веселість закружляла мене. Енергійна музика пульсувала у крові. Згодом до нас приєднався Стефан, хлопець Келлі, зі своїми друзями. До пізньої ночі ми танцювали і розважались. Повернулась додому захмеліла, щаслива . Впала в ліжко не роздягаючись, миттю заснула…


….... Його очі потемніли ще більше, а погляд став зловісним: «Привіт, Крихітко. Так довго тебе чекав, скучив…» Ніжно торкнувся пальцями моїх уст. Перехопило подих. Пригорнув до себе. Поцілував . Ці цілунки мов би випивали з мене життя. Я розчинилась, плавала у хвилях насолоди. Раптовий нестерпний біль висмикнув мене з небес. Торкнулася обличчя і несподівано побачила кров на своїх пальцях.

- Браяне, боляче! -

Мені теж боляче!!! Тебе так довго не було... І не треба було пиячити і витанцьовувати з тими покидьками…

- Не розумію… Про що ти?…

- Ти моя. Ти що досі не розумієш – ти МОЯ!!! Сама дала згоду!!!

- Браяне…

Його очі налились ненавистю. З усієї сили вдарив мене в обличчя. Я втратила рівновагу і відлетіла, боляче вдарившись головою об стіну. З носа заюшила кров… Сиділа і здивовано дивилась, як вона забризкала все навкруги. Мої руки були в крові. Він підійшов, підняв мене, лагідно подивився в очі і поцілував закривавлений рот. Я не опиралась… «Чому ти була з ними… Ти тільки моя….» – ніжно обійняв. Та очі враз потемніли. Стиснув мене так, що не могла видихнути. Не могла взагалі дихати. В голові паморочилось… «Ти належиш тільки мені. Якщо ж ні – вб”ю . Сьогодні чи завтра, коли схочу, але я тебе вб”ю…»



Мої плечі затрусились. Мозок вибухнув від страшного крику: «Кріс! Кріс, ти чуєш мене?!» Я раптово сіла. Хрипко вдихнула ковток повітря. Закашлялась, бризки крові полетіли в різнобіч. Озирнулась, побачила смертельно бліде обличчя моєї матері, яка трясла мене і несамовито кричала. Постіль, на якій я сиділа, була вся закривавлена. На руках багряними браслетами проступили синці. «Слава Богу, Кріс, ти прийшла до тями. Я вже викликала 911».


В лікарні після моїх щирих зізнань на мене дивились як на божевільну. Залили в крапельницю величезні дози заспокійливих. Та тільки залишилась сама, вирвала з тіла голку і втекла … Накупила галони кави, сиділа в парку, смакувала цей цілющій напій, і дивилась як метушились голуби… Потім сіла в якийсь автобус і поїхала геть з міста, залишивши в минулому все своє життя…

Гаснуть думки… Вже зовсім скоро мене полонить сонливість – він прийде в мої сни… і вб”є…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.06.2017 Проза / Оповідання
Стрибнути вище неба
12.06.2017 Проза / Оповідання
Морок сновидінь (Част. 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
17.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Новела
Відпустка
13.06.2017 © Борис Костинський / Бувальщина
Вовк Галінський
12.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Ранок понеділка
10.06.2017 © оксамит / Есе
Tendresse
09.06.2017 © Саня Малаш / Оповідання
Інь
Оповідання
12.06.2017
Невідправлений лист
12.06.2017
Морок сновидінь (Част. 1)
12.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Запізнення
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 15  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.06.2017 08:50  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую, Для мене це дуже важливо. 

 13.06.2017 08:38  Тетяна Ільніцька для © ... 

Хочу знову відзначити мову. Приємний випадок, коли не перечіплюєшся через фрази і слова. Якщо не помічаєш у тексті спайок і мовних нетактовностей - це великий плюс. Такі твори ніби самі читаються. Сюжет завершений. Це теж плюс. Успіхів! Натхнення! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +17
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +8
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +40
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +69
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
11.12.2012 © Каранда Галина
28.02.2010 © Журналіст
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.05.2013 © Озерова Альона
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди