Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.06.2017 17:02Мініатюра
 
30000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Все мине, пробач…

Дарія Китайгородська
Опубліковано 12.06.2017 / 42120

Вона не бачила його вже понад три тижні, і цей час тягся так повільно, ніби проминуло вже півроку. Щодня вона плекала надію, що ось сьогодні, таки сьогодні вони знову зустрінуться – хоч поглядами, якщо не подихами. Але нічого не відбувалося, просто анічогісінько…

Його не було ніде – ні в коридорах, ні в їдальні, ні на спільних нарадах, ні надворі під каштаном, куди всі виходили на каву й обідній моціон. Дні збігали один за одним, одноманітні й холодні, хоч було літо, якому вона завжди так раділа. Однак цього року літній порі бракувало тепла – і це відчувалося в крижаних подихах вітру й повністю вихолощених стосунках, без емоцій, тільки справи, тільки робота, тільки дім, тільки…

І від цього всього життя ставало прісним, майже безбарвним. І навіть головний розрадник – спорт – більше не рятував. Майже копняками вона заганяла себе на таку улюблену раніше пробіжку Биківнянським лісом, але не отримувала й сотої долі тієї нестримної радості від бігу, як у ті часи, коли вони тільки вперше зустрілися – ще навіть не знайомі, просто колеги, просто ще одне обличчя на розмаїтому килимі робочих буднів.

Це був просто вибух емоцій після такого довгого сну!

…Ось вони у відрядженні: сидіння поруч, палкі розмови, випадкові дотики, перша гра в пацьорки. Вони нанизували слова, ніби вимальовуючи візерунок вишуканої силянки з бісеру, присмаченої краплинами коралів.

…Ось вони разом на майстер-класі: він запізнився, прийшов, коли всі вже вибрали собі місце у спільному колі. Його погляд відразу впав на неї: він посміхнувся і присунув стілець майже впритул. Вони виконували завдання тренера – передавали якісь предмети зі смішними словами, грали в командні ігри, створювали стратегії, а наприкінці писали компліменти колегам. І він, хитро підморгнувши, запропонував зробити це один для одного. Вона радо підхопила його ідею і почала щось захоплено писати про його неймовірну посмішку, очі з бісиками й привабливі губи, але, схаменувшись, надряпала кілька речень про його практичність та швидкість реакцій. Сама ж, отримавши його записку, в якій йшлося про її вишукану мову та вміння красиво говорити, сховала папірець у потайну кишеньку торбинки й час від часу перечитує її на самоті.

…Ось він повернувся з відрядження й приніс в їхню кімнату цукерки – презент з тих країв, де провів цілий тиждень. Всі радо взялися робити каву й куштували солодощі, а вона тихо сиділа за своїм столом й спостерігала, як він захоплено розповідає про цікаву подорож, час від часу таки повертаючи голову та кидаючи погляди в її бік. І вона тішила себе думкою, що він прийшов не просто як колега, а хоч трохи скучив і захотів побачитися, хай навіть так, похапцем.

Але це було так давно! Вона не бачила його вже понад три тижні, і почуття почали згасати, як згасає полум’я, яке ніхто не підтримує. Потроху стає спокійніше, але цей спокій такий холодний, такий сірий та смутний! Тому вона час від часу з надією дивиться на двері: раптом вони відчиняться – і зайде він, і знову сколихнеться її душа радісним хвилюванням, і знову вона чекатиме нового дня і нових солодких відчуттів…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.06.2017 Проза / Мініатюра
Впусти мене в своє життя
13.06.2017 Проза / Мініатюра
Тут водяться чудовиська…
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
15.08.2017 © Олег Корнійчук / Оповідання
Коштовна річ
15.08.2017 © Іда Морлен / Есе
Культ тіла
15.08.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Аномалія
09.08.2017 © Маріанна / Мініатюра
Привіт
08.08.2017 © Маргарита Проніна / Нарис
Через туман
Мініатюра
15.06.2017
Примарний вітер надії
12.06.2017
Все мине, пробач…
10.06.2017 © Маріанна
Вокзал
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 40  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.06.2017 08:30  Тетяна Ільніцька для © ... 

Назва хай і не оптимістична, але правдива. Усе минає. І горе, і радість, і найщасливіші, і найтрагічніші моменти. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +30
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +42
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +69
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +30
ВИБІР ЧИТАЧІВ
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
06.01.2012 © Т. Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
20.01.2011 © Михайло Трайста
04.06.2011 © Журналіст
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди