Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.06.2017 20:18Оповідання
 
30000
Без обмежень
© Ніка Той

Невідправлений лист

Що ж це за день сьогодні, одні сюрпризи. Мало того, що надовго застряг у заторах, так ще мобільний «глючить», ніяк не можу відіслати терміновий лист. І що ж це там в офісі за переполох, подзвонили: « Бігом відішли заявку від «****», бо шеф рве і мече…» Та керівництво – воно ж завжди невдоволене, статус у нього такий. Хм, що ж робити… Припаркував авто, забіг в якийсь офіс «***industry». Мало не лечу коридором. В очі впала табличка на дверях «Бухгалтерія». Влітаю в кабінет. Заклопотані панянки відірвали свої намальовані оченята від моніторів і з цікавістю зиркали на мене. «Добрий день, леді. Чи можу у вас скористатись інтернетом?» Снігові королеви враз збайдужіли до моєї особи і занурились у роботу. Я далі прохав: «Дівчатка, та виручіть, терміново треба один лист відправити в офіс. А то шеф посадить на палю й навіть оком не моргне…» Крига замерзлих королев почали танути – заусміхалися. Одна панянка прошепотіла: «Та не дозволяють, щоб хтось чужий заглядав у комп”ютер. Наш шеф – теж добра язва – звільнить за таке…» З кутка почувся тихий голос: «Прошу, працюйте. Це мій власний ноутбук . Мені й так треба віднести папери в інший відділ» Чорняве дівча приязно всміхнулося, та в темних її очах десь глибоко застрягли розпач, гіркота. Пройшла повз мене, залишивши позаду тонкий шлейф парфум. Я скоренько відіслав листа. Ненароком на щось клікнув, відкрився файл. Очі проковтнули декілька слів. Непорядно читати чужі листи, та не зміг зупинитися. Зачепило…


Freemail «Чернетки»

«Існує думка, що не можна повністю відкривати душу, розкривати всю себе, бо тоді не залишається таємничості . Все це можливо й так, та відчуваю – в мене просто нема часу. Зараз, коли ятрить в душі, коли настільки важко прийняти рішення, і головне – боюся будь-яких своїх рішень, впевнена, що можу розказати тобі все. Все, що відчувала, думала, мріяла…. Зустріч з тобою подарувала неймовірну ніжність, затуманила свідомість. Така ніжність, що розбудила пристрасть і бажання – цілувати, пестити твої пальці, уста й воліти ще більшого. Напевно я занадто емоційна, легковажна, а може просто почувалась самотньою, хоч я ж не сама… А може повірила в те, що існує десь у вигаданому світі, та не в житті…

Ти… Складна особистість. Водночас ніжний і жорсткий, уважний і прямолінійний, цікавий і незалежний. Хоч я ж тебе зовсім не знаю. Так, крихти зібрані під час недовгих розмов. Ти – вогонь і лід одночасно, а я – незагартована, душа і тіло ніжні й вразливі. І бути з тобою – якась дивна ейфорія, що стирає відчуття реальності, й робить мене безвольною. І за це злюся на себе. Знаю, все мине, бо неможливо змінити все. Але змінилась я… Скинула звичні кайданки, гірку байдужість з душі . Більше люблю себе в житті та й саме життя. Стала сильнішою, впевненішою, ще більш привабливою. Я – це я: різна, мінлива, несподівана. Сьогодні така, а завтра – невідомо. Зі своїми шаленими мріями, думками, вчинками. Але я є, живу в цьому світі й радію…»


Згорнув лист . «Вічна тема – нерозділене кохання...» – погордо різонуло в думках, та в середині щось заскніло. Подякував, якось зіжмакано з усіма попрощався, вийшов з офісу… Сів у авто, увімкнув двигун. Раптовою зливою впали на мене спогади. Чомусь згадалися юнацькі роки, як ми з гітарами запалювали ночі в студентському гуртожитку, коли мріялось і вірилось, що увесь світ біля наших ніг… Перше кохання… Цікава робота… А далі – все так звично й буденно…

Мозок підступно нагадав про неї, хоч я випалив всі спогади. Вимкнув двигун. Дістав пачку «Marlboro», жадібно затягнувся…

Вона… Вона впала зіркою з неба в мої долоні, обпікаючи пальці та душу.. Я мало не зруйнував себе, своє впорядковане життя, кинув все це їй до ніг… Вона… Вона стояла біля вікна оголена, в блискітках місячного пилу й дивилася в ніч… В тонких пальцях світлячком тліла сигарета… Підійшов, вдихнув пахощі її волосся, мов терпкого дурману. Обійняв, притиснув руками до себе. Доторк прохолодного коханого тіла. Цілував, смакував ніжне плече, пестив її медові груди. Бажав її несамовито, її пестощів і жадібних цілунків. І тихий хрипкий голос так незабутньо вимовляв моє ім»я, як ніхто інший…

Та в кожного своя орбіта, свій шлях у всесвіті. Зі злістю зіжмакав пачку й жбурнув. Все досить, до біса невідправлені листи, чернетки пам”яті. Увімкнув двигун, він вдоволено загуркотів. Авто стрімко ввірвалося у справжнє життя….

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.06.2017 Проза / Мініатюра
Сонячні зайчики
15.06.2017 Проза / Оповідання
Розповіді Сьюзі
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
29.06.2017 © Арсеній Троян / Оповідання
Каструля-рок
28.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Коли б свині крила…
28.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Есе
Есе на твiр Т. В. Белiмовой "Зайва хвилина"
28.06.2017 © Меньшов Олександр / Повість
Третя терція (( 38 - 39 ))
28.06.2017 © Меньшов Олександр / Повість
Третя терція (( 37 ))
Оповідання
13.06.2017 © Ге Орій
Рудий в курсі справи
12.06.2017
Невідправлений лист
12.06.2017
Морок сновидінь (Част. 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 29  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.06.2017 09:20  © ... для Тетяна Ільніцька 

Спасибі величезне. 

 14.06.2017 08:35  Тетяна Ільніцька для © ... 

Бувають моменти, коли спогади про минуле накочуються, мов хвилі. Неважливо, що стане поштовхом чи ключем, який відкриє заборонені двері. Мені здається, такий стан переживав кожен у своєму житті. Не завжди приємні моменти...

Може бути цілком самостійним твором, а може і вступом до чогось більшого. За таким принципом (ключ, який відкриває скриню зі спогадами) побудований твір сучасного письменника Сергія Батурина "Шизґара".

 12.06.2017 20:41  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Дякую. І за пораду теж. 

 12.06.2017 20:30  Панін Олександр Мико... для © ... 

Гарно.


Варто не поспішати викладати твори один за іншим. Краще робити перерву 2 - 3 дні. Інакше наступний твір виштовхує попередній у архів, залишаючи небагато часу на те, щоб встигти прочитати.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +17
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +8
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +40
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +69
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.06.2017 © Дарія Китайгородська
12.04.2014 © СвітЛана
11.12.2012 © Каранда Галина
28.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки
26.03.2012 © Піщук Катерина
25.10.2011 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди