13.06.2017 19:49
Без обмежень
61 views
Rating 5 | 2 users
 © Дарія Китайгородська

Тут водяться чудовиська…


Якщо бігаєш увечері, то найважливіше – вписатися в той час, коли сонце вже майже зайшло, але сутінки ще не впали. Чому це так важливо? – спитаєте ви. А тому, що, по-перше, бігати під палючим сонцем шкідливо, а по-друге, в сутінках можна запросто поцілуватися із сосною, і кора в неї, будьмо чесними, мало нагадує ніжні щічки молодого коханця. Найголовніше ж те, що в цей час ще не встигають вилізти на світ божий всілякі нічні комахо- та павукоподібні істоти, жуки, мухи тощо.

Вчора я трохи запізнилася з пробіжкою, вийшовши з дому, вже коли сонце сіло. Але в лісі ще було світло, то ж я сміливо вибігла на свій маршрут. Птахи вже не співали, але це мені було тільки на руку, бо мала намір подумати про своє життя-буття.

Біглося добре, бо було прохолодно, і думалося легко, бо коли тіло фізично працює, мозок теж не хоче пасти задніх. Я вже гарно розігрілася – увійшла в звичний темп, рухаючись майже автоматично, коли ніщо не відволікає, аж раптом щось мене атакувало! Просто в очі ліз велетенський джміль: він гудів, як справжній вертоліт, закладав приголомшливі віражі, мабуть, не знаючи про те, що за законами аеродинаміки не повинен вміти літати. Але цей нахабний велетень не просто прекрасно літав, а ще й наполегливо намагався сісти мені на голову. Я ж активно відбивалася, розмахуючи руками і пришвидшуючи біг.

Наскільки я пам’ятаю із зоології, бджоли, оси, джмелі та подібні істоти мають ховатися в свої нірки, коли заходить сонце, однак ця волохата падлюка чхати хотіла на шкільні підручники й наукові істини, які там прописані. Джміль продовжував мене атакувати: ймовірно, його приваблював мій запах чи тепло розігрітого тіла. І врятувалася я, тільки зустрівши групу собак з людьми: тоді цей смугастий переслідувач від мене відстав.

– Хух! – полегшено видихнула я і взяла курс додому, маючи намір елегійно завершити свою вечірню пробіжку. Однак не так сталося, як гадалося… Не встигла я пробігтися головною просікою, як звідки не візьмись налетіла хмара шаблезубих комарів, і в секунді обсіла мої голі руки й ноги. Я на бігу почала танцювати джигу, але це мало допомагало: довелося ще й додати активні рухи руками. На шкірі залишалися криваві плями від тих, хто поліг смертю хоробрих, але на їхнє місце прилітали десятки нових бійців.

І я не витримала – рвонула, що було сили, на вихід із лісу, ляскаючи себе по тілу й проклинаючи ненажерливих істот. Уже на узліссі один особливо породистий тигр, пардон, комар, умудрився вкусити мене за філейну частину, яка, хоч і була прикрита шортами, виявилася особливо ніжною і вразливою. Тому я досі чухмарюся, як мавпа у вольєрі, згадуючи незлим тихим словом невдатну вчорашню пробіжку ;)

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вершник без голови / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Упіймай мене, якщо зможеш / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.06.2017 10:29  © ... => Тетяна Ільніцька 

Ой, мене минулого року вкусив шершень... Ото було! Тому джміль порівняно з ним - це так, легкий переляк :) 

 14.06.2017 08:42  Тетяна Ільніцька => © 

Хочеться додати смайлика, який гірко плаче. І це не стьоб у жодному випадку, а вияв співчуття. Комари - страшенна напасть... Про джмелів узагалі мовчу...
Успіху! І нових гарних вражень від пробіжок))) 

 13.06.2017 22:29  Панін Олександр Мико... => © 

Це він розгубився, давно не бачив справжніх спортсменок. 

 13.06.2017 22:22  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Може, й був. Але для охоронця трохи занахабний :) 

 13.06.2017 21:15  Панін Олександр Мико... => © 

А може Джміль був охоронцем від комарів? 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;