Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.06.2017 19:49Мініатюра
 
20000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Тут водяться чудовиська…

Дарія Китайгородська
Опубліковано 13.06.2017 / 42142

Якщо бігаєш увечері, то найважливіше – вписатися в той час, коли сонце вже майже зайшло, але сутінки ще не впали. Чому це так важливо? – спитаєте ви. А тому, що, по-перше, бігати під палючим сонцем шкідливо, а по-друге, в сутінках можна запросто поцілуватися із сосною, і кора в неї, будьмо чесними, мало нагадує ніжні щічки молодого коханця. Найголовніше ж те, що в цей час ще не встигають вилізти на світ божий всілякі нічні комахо- та павукоподібні істоти, жуки, мухи тощо.

Вчора я трохи запізнилася з пробіжкою, вийшовши з дому, вже коли сонце сіло. Але в лісі ще було світло, то ж я сміливо вибігла на свій маршрут. Птахи вже не співали, але це мені було тільки на руку, бо мала намір подумати про своє життя-буття.

Біглося добре, бо було прохолодно, і думалося легко, бо коли тіло фізично працює, мозок теж не хоче пасти задніх. Я вже гарно розігрілася – увійшла в звичний темп, рухаючись майже автоматично, коли ніщо не відволікає, аж раптом щось мене атакувало! Просто в очі ліз велетенський джміль: він гудів, як справжній вертоліт, закладав приголомшливі віражі, мабуть, не знаючи про те, що за законами аеродинаміки не повинен вміти літати. Але цей нахабний велетень не просто прекрасно літав, а ще й наполегливо намагався сісти мені на голову. Я ж активно відбивалася, розмахуючи руками і пришвидшуючи біг.

Наскільки я пам’ятаю із зоології, бджоли, оси, джмелі та подібні істоти мають ховатися в свої нірки, коли заходить сонце, однак ця волохата падлюка чхати хотіла на шкільні підручники й наукові істини, які там прописані. Джміль продовжував мене атакувати: ймовірно, його приваблював мій запах чи тепло розігрітого тіла. І врятувалася я, тільки зустрівши групу собак з людьми: тоді цей смугастий переслідувач від мене відстав.

– Хух! – полегшено видихнула я і взяла курс додому, маючи намір елегійно завершити свою вечірню пробіжку. Однак не так сталося, як гадалося… Не встигла я пробігтися головною просікою, як звідки не візьмись налетіла хмара шаблезубих комарів, і в секунді обсіла мої голі руки й ноги. Я на бігу почала танцювати джигу, але це мало допомагало: довелося ще й додати активні рухи руками. На шкірі залишалися криваві плями від тих, хто поліг смертю хоробрих, але на їхнє місце прилітали десятки нових бійців.

І я не витримала – рвонула, що було сили, на вихід із лісу, ляскаючи себе по тілу й проклинаючи ненажерливих істот. Уже на узліссі один особливо породистий тигр, пардон, комар, умудрився вкусити мене за філейну частину, яка, хоч і була прикрита шортами, виявилася особливо ніжною і вразливою. Тому я досі чухмарюся, як мавпа у вольєрі, згадуючи незлим тихим словом невдатну вчорашню пробіжку ;)

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.06.2017 Проза / Мініатюра
Все мине, пробач…
15.06.2017 Проза / Мініатюра
Примарний вітер надії
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
10.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Гра
09.10.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Новітні методи
09.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Спалення
07.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Замріяна осінь
Ой, чи біг, чи не біг...
20.04.2016
Ранкові дива
01.06.2017
Упіймай мене, якщо зможеш
13.06.2017
Тут водяться чудовиська…
21.06.2017
Вершник без голови
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 42  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.06.2017 10:29  © ... для Тетяна Ільніцька 

Ой, мене минулого року вкусив шершень... Ото було! Тому джміль порівняно з ним - це так, легкий переляк :) 

 14.06.2017 08:42  Тетяна Ільніцька для © ... 

Хочеться додати смайлика, який гірко плаче. І це не стьоб у жодному випадку, а вияв співчуття. Комари - страшенна напасть... Про джмелів узагалі мовчу...
Успіху! І нових гарних вражень від пробіжок))) 

 13.06.2017 22:29  Панін Олександр Мико... для © ... 

Це він розгубився, давно не бачив справжніх спортсменок. 

 13.06.2017 22:22  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Може, й був. Але для охоронця трохи занахабний :) 

 13.06.2017 21:15  Панін Олександр Мико... для © ... 

А може Джміль був охоронцем від комарів? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +58
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +95
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +99
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +108
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
13.09.2015 © Ірина Мельничин
17.04.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди