16.06.2017 10:10
Без обмежень
147 views
Rating 5 | 8 users
 © Ольга Моцебекер

Рідна душа

Плакала душа жінки, стискаючись у клубочок від болю.

– Рятуйся, йди. Він завдав тобі ножем брехні занадто велику рану, ти ледь врятувалася, біжи, – промовляв розум.

– Пробач, кохай. Його душа так багато років поруч, не раз огортала тебе теплом, коли тобі було важко та сумно. Вибач за те, що говорив тобі неправду, – шепотіло серце.

– Він не кохає тебе, інакше б не зрадив, казав правду. Ти не зможеш пробачити зради душі. Ти не забудеш цього останнього удару ножем брехні. Ти більше не зможеш довіряти йому. Він – твій захисник став твоїм ворогом. Біжи, - переконував розум.

– Поглянь на його душу. Вона плаче також від заподіяного тобі болю, як і ти. Його тіло стало кволим від болю, руки готові підхопити тебе, але його душа боїться наблизитися до тебе. Пробач», – благало серце.


Його душа також страждала. Занадто натягнута нитка між нами, може розірватися, не можна чекати, – вирішила його душа і сіла поруч біля душі жінки.

– Я намагалася захистити тебе від смертельної рани та гострого удару долі, тому скористалася ножем брехні, завдала тобі рану, а потім тебе хвору віднесла подалі від місця небезпеки. Я не хотіла вбивати твою віру у мене. Пробач… Я все ще кохаю тебе. Не рви ниточку, яка між нами. Залишися, - промовила врешті його душа.


– Я не знаю, чи зможу пробачити тобі. Все ще кохаю тебе, але удар в спину від того, кому довіряєш, не проходить безслідно. Довіра. Де взяти тепер мені її? Віра зникла. Люди, у яких є віра, схожі на квітучі дерева або ж на зелені саджанці, висаджені у родючий ґрунт. Моє ж тіло без сил, без сил і я – душа. Дерева віри майже засохли. Я не можу врятувати їх, – прошепотіла її душа. Тим часом її серце та розум боролися.

– Гаразд. Серце, ти переконало мене. Душа, спробуй вибачити. Нелегко буде виростити новий сад віри, тяжко буде відшукати у ньому довіру, але спробуй. Ти сильна, – виніс свій вердикт розум.

Її душа засвітилася, душа піднялася, але сумнів підповз занадто близько і став нашіптувати свою правду: «ґрунт для саду виснажився, не можна виростити дерево без води. Ти не знайдеш води для саду віри».

– Я допоможу тобі виростити новий сад віри! Я буду носити воду, поливати дерева, я буду стояти стіною, захищаючи маленькі саджанці від сильного вітру долі, буду робити все, щоб сад наш зацвів і обдарував тебе довірою. Сила віри творить чудеса. Весь світ потішить тебе знову яскравими барвами, ти відчуєш дивовижні аромати квітів з дерев нашого саду, – запевнила його душа.


Дві душі сиділи поруч, кохання дбайливо загорнуло їх в тонке, тепле покривало, сплетене з ніжності та любові. Стіна недовіри стала потроху танути, доки не зникла повністю. Засяяли душі світлом. Те світло поширилося по ниточці життя до двох інших душ – малюків, які були весь цей час теж поруч. Вони боялися, що натягнута ниточка між його та її душею розірветься, а разом з цим розірветься і їхній зв`язок з його душею.

Коли дві рідні душі злилися в одному сяйві, світло кохання осяяло душі малюків, і вони теж засяяли потужнім світлом любові. Це світло зігріло землю, вона перетворилася на родючий ґрунт для саду віри. Минуло трохи часу, і сад виріс, зацвів.

–Я вірю у тебе, я довіряю тобі, – нарешті змогла промовити її душа.

– Я з тобою, – відповіла його душа.


Всесвіт посміхався.


_


Із творчої скриньки 2013 р.

Васильків 



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра, Про душу, Про кохання, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Такі близькі світи / Мініатюра | Ольга Моцебекер». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Авторам / Миниатюра | Ольга Моцебекер». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ольга Моцебекер.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.07.2017 13:41  © ... => Липа Ольга - Душа Українки 

Дякую. Взаємно. Нехай щастить. 

 13.07.2017 18:25  Липа Ольга - Душа Ук... => © 

І навіть коли не разом, ми поруч! Чудова прозова замальовка про кохання!!! Щасти Вам! З повагою! 

 18.06.2017 15:03  © ... => Тетяна Ільніцька 

Саме так. Дякую за відгук. Гарного дня.

 18.06.2017 08:48  Тетяна Ільніцька => © 

Рідна душа завжди поруч. Навіть якщо помиляється - повертається... 

 16.06.2017 17:11  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую. 

 16.06.2017 16:02  Панін Олександр Мико... => © 

Гарний зцілюючий твір для тих, хто зневірився. 

Публікації автора Ольга Моцебекер

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо