Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.06.2017 11:48Повість
 
Третя терція
00000
Без обмежень
© Меньшов Олександр

Третя терція

( 36 )
Меньшов Олександр
Опубліковано 17.06.2017 / 42190

«Цілком таємно

Київ

Об’єднаний штаб розвідуправління УНР

3 березня, 1929 р.


Оперативна записка про можливі плани СРСР

 

Цим повідомляємо, що є чимало нових ознак, які свідчать про намір СРСР напасти на нашу державу, зокрема на південно-східні області… Ці військові наміри підтверджуються трьома головними факторами:

а) новою військової диспозицією;

б) поліпшенням залізничних комунікацій;

в) створенням польових складів пального, амуніції і т. п.

Що стосується військової диспозиції, слід зазначити наступне:

Кубань. В районі побережжя Азовського моря скупчилося 5 радянських піхотних дивізій... Протягом січня - лютого 1929 р. число стрілецьких та артилерійських дивізій на східному кордоні було збільшено з 11 приблизно до 25. Ведуться фортифікаційні роботи уздовж кордону.

Брянський напрям. Імовірно, що 6 дивізій, які прямують з Уралу, будуть розташовані на цьому напряму… Окрім цих фактів, до Брянська та Ростова йде підвезення великої кількості пального та озброєння.

Просимо звернути увагу на наступні пункти, які потребують детального вивчення:

-посилення призову новобранців;

-формування військових груп з тимчасовими штабами в таким містах: Краснодар, Сталінград, Вороніж та Брянськ;

-друкування фальшивих українських грошей;

-будування аеродромів в околицях Краснодара;

-картографування російсько-українського кордону шляхом аерофотозйомки;

-перекидання командних кадрів з Центру та Півночі...»


«ЗВІДУСІЛЬ

Ростовська біржа праці за відмову їхати на роботу в провінційні міста або сільські місцевості зняла з обліку вже 88 лікарів з 400, які перебували на її обліку. Цей захід дав певний результат: виїхало в край на роботу 19 лікарів, серед них кілька великих фахівців, в більшості ж - молоді лікарі.

ТРАГЕДІЯ В ВЕЛИКОМУ ТЕАТРІ

Самогубство двох практиканток-художниць.

27 квітня, о 11 годині вечора, до моменту закінчення останнього акту балету «Червоний мак», у Великому театрі стався трагічний випадок.

Під час опускання завіси з верхніх колосників (висота яких дорівнює чотириповерховому будинку), кинулися на сцену дві практикантки-художниці - Королева Агнеса 20 р. і Аксьонова Наталія 20 р. Смерть наступила миттєво.

Попередні дані дають підставу вважати, що в даному випадку мало місце самогубство...

КІНО

«ЦЕМЕНТ»

«Цемент» - в літературі, на сцені і зараз на екрані... перенесений на екран роман здається тільки свого роду ілюстраціями до знайомого всім твору... картина приваблює своєю бадьорістю, переконливістю, класовим зіставленням економічних контрреволюціонерів, бюрократів, саботажників з живою силою, енергією, наполегливістю робітників. І цей загальний тон картини, що взяла свою основу в романі Гладкова, спокутує всі її недоліки і промахи. У неї дуже вузький горизонт. Завод, відновлення заводу, будівництво - і тільки...

Сторона «романтична» залишається в картині на другому плані. Режисер підходить до неї дуже обережно і тактовно.

ВРФКУ (Всеросійське фотокіноуправління) наповнило московські екрани поганими, дуже дурного смаку картинами. «Цемент» - багато краще за інші.

ПОЧИНАЄТЬСЯ НАБІР В АВІАШКОЛИ

У травні починається комплектування в одній з військово-теоретичних льотних шкіл і Військовій Школі Спеціальних Служб військово-повітряних сил РКЧА (курси: радіотехніків, фотограмометристів, фото-лаборантів, метеорологів і техніків по авіаприладам).

У школи приймаються особи віком від 18 до 25 років, з відмінним здоров`ям і з освітою в обсязі школи ІІ ступеню... Відібранні кандидати будуть спрямовані в військово-відбіркові комісії при управліннях військово-повітряних сил військових округів…

ПОТРІБНІ

МОСКВА. Досвідчені конструктори по верстатах на кваліфіковану роботу. Заява - заводоуправлінню верстатобудівного заводу «Червоний Пролетарій» (М., Калузька вулиця).

ХАБАРОВСК. Межовий інженер для роботи з контролю і завідування технічною частиною землеустрою. Оклад - 250 р. Заява - Далекосхідному крайовому земельному управлінню.

ЕЛІСТА (Калмицької області). Лікар на посаду обласного судово-медичного експерта. Оклад 120 р. і 10% на комунальні послуги. Заява – в управління облздоров`я».

«ТРУД», №99, Москва (СРСР), 28 квітня, 1928 рік


Зараз, їдучі в поїзді до Одеси, дивлячись на вечірній пейзаж, що миготів за вікном, я подумки оглядався назад, розуміючи, що задумав дуже небезпечну гру. Ще невідомо, чи пройде вона саме за моїм планом. Може статися зовсім навпаки. Але відступати було і запізно, і не по чоловічі. Доведеться покластися на боже провидіння, і нехай буде так, як буде!

Майже чотири дні наполегливої праці, постійних переконань, як і представників контррозвідки, так і власного начальства, і ось ми з Соколом в потязі, що поспішає на південь. Я пробую писати листа Оксані, хоча сам все ще повертаюсь до минулих розмов…

Невеличкий кабінет, тьмяне світло. Мірно цокає годинник на стіні. Лозинський Аарон Ізраїльович, він же той самий Чепурун, сидить за широким столом, потирає втомлені очі. Я чекаю. Всі в кімнаті чекають.

І ось контррозвідник, склавши руки, немов у молитві, тихо промовляє:

-Ну, будь ласка, починайте. Ви так наполегливо намагалися зустрітися зі мною.

-Ми проґавили цілих два дні! – сердито кинув я. – А справа серйозна, чекати ніколи.

-Угу! – хитнув головою Чепурун.

Я подивився на Сокола, який сидів в куточку та робив вигляд, ніби йому анічого не цікаво. Трохи нахилившись вперед, я почав викладати свої здогадки:

-Їхній план охоплює велику кількість цілей.

-Їхній? Це чий?

-Скажимо так – групи Банкіра. Там було чимало людей, які тим, чи іншим способом, «працювали» на Білого, того ще щуролова…

-Щуролова?

-Пам’ятаєте цю легенду? Про Гамельнського щуролова? – кивнув я головою. – Його запросили в місто, щоб він позбавив людей від нашестя щурів. А коли чоловік виконав це завдання – йому не заплатили. І він помстився тим, що за допомогою своєї чарівної дудочки, викрав діточок.

-До чого нам ці казки?

-До того, що Банкір – відмінний щуролов! - я відразу пригадав ті його фрази про «клятих хохлів». - І мститься нам за свої негаразди, заманюючи в тенета…

-Давайте залишимо легенди для казкарів, добре?

Я кивнув головою та перейшов до справи:

-Скоріш за все, ця банда хотіла нанести одночасно декілька вразливих ударів. Але, наразі, деякі з них відтепер або зведені до нуля, або носять менш болючий характер.

-Прошу без цих театральних промов, - знову розсерджено пробурмотів Чепурун. - Ближче до справи.

-Одна з цілей - це підрив греблі, в якому ставка була не на руйнування будівельних об`єктів, а на людські жертви та розрив відносин з Німеччиною.

-Оці ваші гучні заяви. Я ж просив без театру!

-Було потрібно вселити страх, - продовжував я розповідати, не зважаючи на слова контррозвідника, - а провину перекласти на місцевих німців. Для того й викрали та привезли аж з Болгарії радіопередавач. Це, як я розумію, щоб приховати кінці… Також постійно підбурювали населення менонітів, мовляв, уряд хоче знищити саме ваші домівки, а не будинки та поселення українців, бо ви тут чужинці... Або, щось на кшталт того. На жаль, зараз немає ані Клюйка, якого готували на роль шпигуна та диверсанта, ані того ж Глиби, котрий, скоріш за все, і заклав бомбу. Уявіть можливі наслідки і масштаби подібної акції! До речі, візьміть до уваги, що саме зараз ми знову намагаємось переналагодити свої відносини з німцями. Запросили фон Дірксена, того самого, який ще недавно мандрував по радянській Росії…

-Який колись очолював відділ преси та пропаганди в посольстві Німеччини в Києві, - додав Сокіл.

-Отже, уявіть, який «подарунок» Банкір хотів підкинути нашій країні! – розвів я руками. - Уявіть, що зараз би було, вибухни та бомба. Кінцева мета, якщо не розрив дипломатичних відносин, то значне їх охолодження. Ми і так не дуже «дружимо» з новим німецьким урядом на чолі з комуністом Тельманом…

Контррозвідник зіщулився та кинув погляд на своїх товаришів.

-Крім того, - продовжував я свій доклад, - для посилення невдоволення (це з одного боку) серед робітничого та середнього прошарку населення, пов’язаного з умовами праці та затримками з виплатами зарплатні, в південно-східні регіони закинута велика маса фальшивих грошей. Останні два дні цілком це довели! Ось секретний циркуляр, який надійшов до місцевого казначейства, - я тут же протягнув папірець. – Тут йдеться про те, що в Харкові виявлені дуже якісні фальшивки. І що треба бути пильними…

-Де ви взяли цей циркуляр?

-Є добрі люди.

Насправді, мені не хотілося розповідати, як я видурив у того працівника казначейства цей документ. Прийшлось знову скористатися старою схемою, як з поштарями в Хортиці.

-Подивіться на список міст, де найбільші осередки появи фальшивих грошей. Серед крупних це Харків… є Січеслав… Хортиця… Маріуполь… навіть є Херсон…

-А Одеса? Херсон - є, Миколаїв – є…

-Ось-ось! – замахав я вказівним пальцем, немов відчитував контррозвідника. – Це вказує на те, що вони не паскудять там, де їдять.

-Поясніть! – Чепурун нахмурив брови та навіть задер підборіддя. Він виглядав як той самий ображений, на якому воду возять.

-Чи не дивно, що в такому великому місті настільки мало фальшивок? Це тому, що там зараз не потрібний завеликий галас. Тому що саме в Одесі готується головна дія їхнього спектаклю. До цього пунктику ми також дійдемо…

Мені чомусь пригадалася недавня розмова з Соколом.

-От мені цікаво, а чому ви повірили Сиденко? - запитав тоді він. – Як знав, що він не бреше?

-Просто не люблю дуже самовпевнених павичів, як той «експерт» з казначейства. Ясна річ, що Сиденко - місцевий божевільний. Йому, а особливо після низки скарг, м’яко кажучи - не вірять. І зрозуміло, що слова про те, ніби уряд завозив аж три вагони фальшивих грошей, є лише чутками, які розносяться по місту після появи підробок… На якомусь підсвідомому рівні мене гризли сумніви, стосовно того, що Сиденко нібито неправий. Що ми, психічно здорові люди, не віримо його словам, як в випадку з хлопцем, що постійно кричав: «Вовки! Вовки»!

-Зізнайся, що тобі просто стало шкода Сиденко?

-Можна і так сказати… Але ж виявилось, що тільки він не піддався на дудочку щуролова. Він єдиний, хто відчув… саме відчув зміни в нашій, так би мовити, реальності.

-Але ж фальшиві гроші і без нього знаходили!

-Я не про те кажу! Не про те… По-перше, подивіться, яка якість підробки, що її навіть працівники казначейства не відразу виявили. А, по-друге - навіщо!

-Що «навіщо»? – почулося мені. Це, виявляється, спитав Чепурун. Я не помітив, як промовив осатаню фразу вголос.

-Навіщо закидати стільки фальшивки саме в ці міста! Ця шарада довго варилась в моєму казані, - я тицьнув пальцем собі в лоб. – А де зараз друкують банкноти?

-Перші гривні друкувалися ще в Берліні… здається в вісімнадцятому… Потім, - контррозвідник нахмурив лоб, намагаючись пригадати, - потім… в Станіславі… А вже в двадцять четвертому – в Києві.

-А тепер пригадайте, що в двадцятому… чи на рік раніше… більшовиками було захоплене кліше банкнот в дві та п’ять гривень.

-А звідки ви це знаєте?

-Мені ось мій колега, пан Ястржембський, розповів.

Сокіл хитрувато посміхнувся. Чепурун тут же дав якийсь знак своєму підлеглому, який сидів поряд, і той вийшов геть.

-Зараз перевіримо, - пробурмотів контррозвідник, опускаючи додолу очі. – А ви, Вікторе Львовичу, про те звідки дізналися?

-З газет! – відповів той. - Якось в ті роки мені на очі попалась стаття, де писали, що нібито підозрюють когось чи то з державного банку, чи то з типографії, в тому, буцімто він хотів передати кліше більшовикам… Скандал чомусь швидко зам’яли. Мабуть, побоювалися паніки… Десь роком пізніше уряд найняв деяких художників, щоб змінили зовнішній вигляд купюр. Тоді було нарешті затверджено, що внизу будуть писати чотирма мовами найчисленніших національних груп країни – українською, російською, польською і на ідиші.

-Добре, добре… Ну, кліше, можливо, вкрали, але ж і форму банкноти змінили! – насупився Чепурун. – Чого тоді боятися? Щось я не зовсім розумію цього нюансу.

-Змінили, але в обіг випустили через чотири роки, а банкноти старого зразка тільки в цьому році планують вилучити у населення, - додав я. – Отже, нам відомо, що Банкір, зі слів Макара, працював в економічному відділу радянського ОДПУ. Отже, фальшиві гривні – це цілком справа його рук. Тобто, він їх, звичайно, не друкував… та і взагалі їх друкували не у нас в Україні… але розповсюдження доручили саме групі Банкіра. Треба відмітити, що він зміг тут вибудувати дуже розгалужену організацію. І, можливо, не всі розуміють, що входять до неї… Візьміть Шаповалова, візьміть Русакова – це зайвий доказ моїх припущень.

-Це все притягнуто за вуха! – відмахнувся Чепурун.

-Ну не знаю… не знаю, - мені взагалі було дивно чути подібні слова від контррозвідки. Їй же за визначенням треба усіх підозрювати. А тут така заява! - Я, звичайно, не маю фінансової освіти, але прекрасно розумію, чим загрожує нашій економіці подібні шахрайства. Банкір та його люди посилено збували високоякісні фальшиві гроші. Скоріш за все вони купували на них коштовності, предмети антикваріату, картини та інші твори мистецтва. Все це вивозилось за кордон через «Капеллу»… Між іншим, вивозились навіть ті речі, що відкопував Шаповалов та подібні до нього «археологи»… Там це перепродавалося за валюту, та через радянський банк йшло до Москви.

-Ви так впевнено це заявляєте! Є докази?

-Є лише припущення, основані на непрямих доказах. Банкір мені сам зізнався, що на ті гроші, які він отримував, можна було купити цілий острів.

-Це лише його слова!

-Звичайно, бо відтепер допитати ми його не можемо… Отже, це другий удар, який наніс нам Банкір.

-Є третій?

-Так.

Договорити не встиг, бо повернувся відісланий Чепуруном підлеглий.

-Все вірно, - заявив він. – Я зателефонував в головне управління. Там підтвердили, що кліше зникли в двадцятому році. Але немає доказів, що вони знаходяться в СРСР. Взагалі немає аніяких кінців, стосовно цієї події. Розслідування триває і досі.

-Зрозуміло, - процідив крізь зуби Чепурун. – Що там з третім ударом?

Я розгорнув перед Чепуруном газету та показав чорно-білі світлини одеського порту.

-І що тут такого? – нахилився контррозвідник. – Якісь судна…

-Ось тут… зліва… Бачите? Це «Херсон».

-Бачу! – сердито кинув Чепурун.

І я, закривши очі, почав розповідати технічні параметри цього корабля:

-«Херсон» - двогвинтовий товаро-пасажирський швидкохідний пароплав-крейсер… водотоннажність близько 10000 тонн… швидкість – 19 вузлів… озброєння – три гармати калібром сто двадцять міліметрів… дванадцять гармат калібром сімдесят п’ять…

-А ближче до теми? – квапив Чепурун.

-Е-е-е… в складі флоту виконує військові перевезення… може взяти на борт до 900 чоловік десанту… Зараз базується в Одесі… Чотири дні тому зійшов зі стапелів ремонтного доку на випробування ходової…

-Та чорт забирай! – гаркнув контррозвідник. – Якщо мені буде потрібна енциклопедія, я наступного разу запрошу вас, Іване Антоновичу. Ви що, зовсім не можете без драматичних вистав?

-Мені довго не давала спокою фраза Банкіра: «Поїдемо на південь… в Одесу… Херсон… Ох, там погуляємо»! - все ще закривши очі, говорив я. – Деякий час мені здавалось, що розмова про місто… про місто Херсон. Але там немає ані представництва «Капели», ані якоїсь домівки Банкіра… Лише черговий порт на Дніпрі. А ось тепер розумію, що мова була про судно.

-Ви робите висновок лише на фоні якоїсь фрази… та цієї фотографії? – здивовано пробурмотів Чепурун. Він дивився на мене. Немов на божевільного.

-Я прямо заявляю, що вибух буде на «Херсоні».

-Він же тільки з ремонту…

-Ось саме тому!

-Ви розумієте, що зараз сказали, що заявили?

-Звичайно! Треба негайно обшукати судно зверху до низу. А також перевірити усю команду… в ремонтному доці обслідувати весь хід проведених робіт, вияснити хто з працівників брав участь… допитати їх…

Чепурун дивився на мене з неприхованим роздратуванням. Воно і зрозуміло – хто я такий, що вимагаю від нього виконувати власні накази та розпорядження!

-На підставі чого ми це будемо робити? – сухо спитав він. - На підставі ваших вигадок? Ви розумієте, в якому положенні опиниться директорат, коли нічого не знайдуть?

-А ви розумієте в якому положенні власне опинитесь ви, коли бабахне?.. Ну добре, для перевірки моїх слів, виясніть у морського відомства, куди це судно збирається пливти, що на ньому будуть перевозити… Впевнений, що ремонт робили не тому, що комусь просто схотілось. І відповідь вас здивує!

-Слухайте, Банкіра немає в живих. Невже ви вважаєте, буцімто він встиг закласти вибухівку?

-Банкіра, може, і немає, але дудочка щуролова ще грає!

-Знову ви зі своїми казками! – Чепурун підвівся та підійшов до вікна. Він спробував відчинити кватирку, і ледь зміг це зробити. В кімнату увірвалось свіже повітря. – Якщо ми почнемо обшуки і перевірки, це може викликати зайве нервування у людей Банкіра. Було б добре відразу б знати, кого хапати… Інакше ми даремно витратимо час, та змусимо ворога діяти негайно… Потрібний детальний план операції… Ех, зрозуміти, на коли назначений той самий вибух, якщо він дійсно буде!

-Якщо б знати, де впадеш.., - задоволено посміхнувся я. Все ж добив Чепуруна. Він починав здаватися, раз вже казав про якісь дії. - Треба уважно передивитися усі документи, які знайшли в конторі «Капели»… Чи ви так там нічого не виявили?

Чепурун не відповів. Він витягнув цигарку та закурив.

-Якщо ми не знаємо, кого шукати, - сказав Сокіл, - то треба зробити так, щоб вони самі прийшли до нас.

Він підвівся та підійшов до столу.

-Заманити? – не обертаючись спитав Чепурун.

-Так, - все також весело промовив я, дивлячись на Віктор Львовича. Мені було зрозуміло, на що він натякав. – Впевнений ви знаєте, що таке корида?

Питання відносилось до контррозвідників.

-Тореадор користується мулетою – невеликим червоним плащем. Відволікає та дражніть бика, якого хоче вбити, наближаючись до нього на відстань вирішального удару.

-Де нам взяти таку «мулету»? – тихо спитав Чепурун.

-Де? А вона вже тут…

Вагон труснуло, я ледь не звалився з лежака. Озирнувся, глянув у вікно – потяг зупинився на якомусь нічному полустанку.

Завтра ми будемо в Одесі, - знову промайнуло в голові. Скільки ж мені треба було зусиль, переконати відправити нас з Соколом туди. Це жах! Скільки сил знадобилося, щоб почали діяти згідно мого плану. Сподіваюсь, Чепурун-Лозинський не обдурить, що він тримає своє слово, і виконає усі мої умови.

Я присів, та знову повернувся до листа до Оксани. Все ж таки треба його закінчити, треба визначитися з почуттями один до одного…

2017 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.06.2017 Проза / Повість
Третя терція (( 35 ))
28.06.2017 Проза / Повість
Третя терція (( 37 ))
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.12.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (23.)
13.12.2017 © Гаврищук Галина / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
Третя терція
19.03.2017
Третя терція (( 1- 3))
10.06.2017
Третя терція (( 34 ))
17.06.2017
Третя терція (( 36 ))
28.06.2017
Третя терція (( 38 - 39 ))
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 24  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +102
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +158
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +85
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.03.2012 © Піщук Катерина
26.11.2011 © Микола Щасливий
10.07.2013 © Іміз
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
03.12.2011 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди